Спочатку карантин,а тепер ще й війна позбавили Запоріжжя однієї з міських традицій – Покровського ярмарку. Вірю, що тимчасово. В очікуванні майбутніх ярмарок давайте пригадаємо ярмарочну історію нашого міста.
Термін «ярмарок», як вважають дослідники, походить від німецького слова «jarmarkt», що означає проведення торгівлі у визначений день, який повторюється з року в рік. В Україні такі щорічні події з давен облаштовували на свята. Зазвичай, на церковні. І наше місто – не виняток. Звісно, олександрівські ярмарки поступалися за розмахом, наприклад, знаменитій Сорочинський. Такої різноманітності товарів та кількості люду тут не було. Але ж своя історія була й у них. І почалася вона, уявіть собі, ще у ХVIII столітті.
Покровському ярмарку – 241 рік!
Так-так, традиція наших місцевих ярмарків сягає аж 1781 року. Саме тоді азовський губернатор затвердив рішення про проведення у Олександрівську чотирьох щорічних ярмарків. Їх перелік вже був опублікований в «Описі міст Азовської губернії», складеному в 1781-82 роках. Читаємо цитату мовою оригиналу: «1-я – 15 мая, в день убиения Димитрия Царевича Московскаго; 2-я – 24 июля, в день мучеников Бориса и Глеба; 3-я – 1 октября в день Покрова Богородицы; 4-я – 23 ноября, в день благоверного и Великого Князя Александра Невскаго». Дати, ясна річ, за старим стилем. Зверніть увагу, Покровський ярмарок вже присутній у переліку міських ярмарок!
Найприбутковіший
Більш того, Покровський ярмарок – вже найпопулярніший серед всіх своїх «братів». За доказами звернемося до Якова Новицького. Описуючи архівні данні про надходження до міського бюджету 1806 року, він згадує і про ярмарочний збір з приїжджих купців. Маємо таки цифри по кожному ярмарку: Стрітенський ярмарок – 1 руб.10 коп., Георгіївський – 2 руб.40 коп., Петропавлівський – 13 руб.50 коп., в Покровський – аж 14 руб.75 коп. І знову зверніть увагу, перелік міських ярмарок в порівняні зреаліями кінця ХVIII століття. Дати цих чотирьох щорічних ярмарків знову ж таки зберіг Яків Новицький. В його праці «Олександрівськ у 1837 році» читаємо: «Ярмарок учреждено четыре: 1‑я Георгиевская 23 апреля, 2‑я Петро‑Павловская 29 июня, 3‑я Покровская 1 октября и 4‑я Сретенская 2 февраля». Крім останнього – Срітенського – всі вони доживуть до ХХ століття.
Худоба та хліб
«Життя невеликого містечка було тихим, розміреним, неквапливим як у середньовіччі. Що, правда, дещо оживляли його та прикрашали ярмарки, на які навколишній народ збирався у квітні, червні та жовтні», – так пише про Олександрівськ зразка середини позаминулого століття історик Алла Лохматова. У своїй праці «Повітове місто Олександрівськ та його мешканці в 40-60 роки ХІХ ст.» вона пише, що товари на місцеві ярмарки привозили з околиць Олександрвська, а також з Катеринослава, Харькова та Одеси. А у Яківа Новицького можна ще й трохи прочитати про географію покупців. Наприклад: «ярмарки посещают купцы Зарайские (Рязанской), Елецкие (Орловской), Обоянские (Курской) и Московские». Як і по інших містах країни у ярмарків Олександрівська були свої «фірмові» товари. «Купцы посещают исключительно для закупки рогатого скота и овец», – писав про місцеві ярмарки Новицький. Правда, ще й доповнював: «В избытке бывает: рож, пшеница, овес и ячмень». Усього, згідно інформації видатного краєзнавця, на ярмарки у маленький ще в першій половині позаминулого століття Олександрівськ приїздило до 200 торговців.
З напоями
«Був тут і так званий «красний» товар і бакалійні вироби, був посуд з порцеляни та фаянсу, скла та кришталю. Але найбільше на ярмарках був представлений традиційний для півдня товар: худобу та вироби з неї і, насамперед, вівці та їх вовна. І, звичайно, сіль», – наче доповнює та підтверджує слова Новицького Алла Лохматова. За її даними, самим популярним у місті знову ж таки залишався Покровський. «Перші два ярмарка були зовсім незначними і привіз на них не перевищував 40.000 руб. На третьому ж (Покровському) ярмарку вартість товару, що привозиться, досягала 60.000 рублів», – розповідає Лохматова.
Окремо зверну увагу, що вже тоді не обходилося й без річок алкогольних напоїв. Слово – Якову Новицькому: «По данным с 1799 ‑ 1808 г… На ярмарках, с дозволения питейной конторы, продажа горячих напитков производилась в 5 ‑ 6‑ти шалашах».
І Шевченко бував
Були у олександрівських ярмарків і свої традиційні місця проведення. Наприклад, у ХІХ столітті у Олександрівську було лише дві площи. Одна – Соборна, зі Свято-Покровським собором. Друга – саме Ярмаркова. Пізніше вона стала Привозною. Сьогодні, до речі, там теж бурлить торгівля, бо на її місці – Центральний ринок Запоріжжя. Перша історична назва сучасної вулиці Жуковського, яка проходить повз – Ярмаркова.
Згодом Ярмаркова площа трохи змінила своє місцезнаходження. Вона перебралася східніше – наприкінці позаминулого століття це була приміська територія за вже збудованою залізницею. Подейкують, що 1843 року гостював на Ярмарковій площі Олександрівськам сам Тарас Григорович Шевченко. Може й саме тому ще на початку ХХ століття Ярмаркова площа офіційно змінила свою назву – на площу Тараса Шевченка! Тепер тут – Шевченківський район. На місці трикутної площі, де колись проводилися ярмарки, зараз розташовується парк Клімова.
Обжорні ряди
Але ж сьогодні маємо можливість перенестись часі – ще на площу Тараса Шевченка. Віртуальну подорож допоможуть здійснити спогади нашого земляка Віктора Лущинського. До речі, він теж стверджував, що Покровські ярмарки були одними з найяскравіших подій в житті міста . Читаємо:
“Найбільшою подією в місті є Покровський ярмарок. Розташовувався він у пустому степу, де територія заводу №29, тепер моторобудівного заводу. Споруджувалися тут дерев’яні лавки, карусель, театр під парусиновим дахом. Зрання тягнулися нескінченною вервечкою вози селян зі всілякими продуктами, худобою, птицею, горами глиняних горщиків, кавунами, фруктами, сіллю. Пилюка стояла стовпом…».
А ось це ну дуже подібно на ярмарок десь сотнею років пізніше:
«А там – обжорні ряди: кипить самовар, їдять борщ, вареники, галушки, ріжуть м’ясо, п’ють горілку та пиво. Ось криті вози з виноградом, сливами, яблуками. Гори кавунів та динь – повні брички. Продають не поштучно, а гуртом – возами».
Повністю спогади Лущинського про Покровский ярмарок читайте тут.
І холера не біда
До речі, завадити місту проводити свою улюблену Покровську ярмарку іноді не могли навіть епідемії та війни. «Через вагомі прибутки, які приносів ярмарок бюджету, влада Олександрівська намагалася зберегти його за будь-яких умов», – пояснює в одному з своїх матеріалів запорізький журналіст Петро Олійник. «Так, під час епідемії холери міська управа зверталася до губернатора з проханням не скасовувати проведення ярмарків. І той пішов на зустріч…Тим більше небажано було відмовлятися від ярмарку під час війни – фінансових проблем й так вистачало. Тож і в 1914-му, і в 1915-му, в 1916-му Покровський ярмарок, попри велику кількість біженців та евакуйованих, катастрофічне збіднення місцевого населення, антивоєнні страйки тощо, “шумів і гудів” майже тиждень з ранку й до пізньої ночі», – пише Петро.
“Запорізька райдуга”
Але у радянські часи Покровські ярмарки таки витримали довгу паузу. До 1982 року. Саме тоді у першу суботу жовтня пройшов перший в історії Запоріжжя ярмарок на Набережній. Само собою, тоді його ніхто не називав Покровським. І навіть День міста тут був непричетний. Бо таке свято вперше відсвяткують у Запоріжжі лише 1986 року. А присвятили ярмарку-82… дню конституцію СРСР та 60-й річниці утворення Радянського Союзу. Потім свята змінювались. Ярмарки гуляли то з приводу Дня визволення Запоріжжя, то з приводу Дня міста. До початку 1990-х жовтнева ярмарка на Набережній офіційно називалася «Запорізькою райдугою». А вже у 90-ті йому повертають назву «Покровський», хоча й зазвичай проводили трохи раніше Покрови – у першу суботу жовтня.
А далі вже сучасні часи, тому сьогоднішню мандрівку у часі завершуємо. Вітаю усіх із святами, якими так багате 14 жовтня. Здоров’я та наснаги! Якщо маєте бажання віддячити за цю мандрівку донатом, то буду дуже вдячний.
Карта:
4149 6293 3142 8607 (Приват, Вертепний Р.В.).
PayPal: retrozp@gmail.com.