8 та 9 травня в історії Запоріжжя – про історичні події цього дня читайте в традиційному огляді нашого сайту.
1907
КОМЕРЦІЙНЕ УЧИЛИЩЕ
9 травня 1907 року в Олександрівську урочисто, з молебнем, закладають перший камінь споруди місцевого комерційного училища. Будмайданчик знаходиться неподалік від вже наявних будівель навчальних закладів – жіночої гімназії та механіко-технічного училища.
Урочистості з нагоди освячення нової училищної будівлі та відкриття Олександрівського комерційного училища відбудуться вже 8 вересня 1908 року. Споруда – одна з найкращих в Олександрівську. Автор її проєкту – архітектор Дитріх Корнеліусович Тіссен, меноніт, уродженець Хортицької колонії.
На жаль, вже колишня будівля комерційного училища буде зруйнована під час Другої світової війни. Зараз на її місці – другий корпус ЗНУ.
1927
КІНЕЦЬ «БЕТАНІЇ»
9 травня 1927 року усіх пацієнтів психіатричної лікарні «Бетанія» (зараз її територія в межах Запоріжжя, Великий Луг) було переведено до лікарні на Ігрені (тоді – Дніпропетровськ). Без персоналу медичного закладу. Вже через два дні один із керівників «Бетанії» Якоб Вібе склав останній звіт лікарні. «Ми сподівалися, що це не відбудеться, це було проти нашого світогляду, ми боролися проти цього усіма нашими силами. Але це дійсно сталося. Ми, наш персонал, наші пацієнти більше не мають лікарні. «Бетанія» вже не існує…», – написав Вібе.
Нагадаю, що свої перших пацієнтів-мешканців психіатрична лікарня «Бетанія» прийняла 15 березня 1911 року. Заклад був відкритий на місці колишнього менонітського села Кронсвейде. Ініціатори створення – наші земляки-меноніти. Назва – на честь рідного міста біблейського Лазаря. Серед захворювань пацієнтів – епілепсія, гострі та хронічні психічні розлади, органічні нервові розлади, обмежений розвиток. Особливості лікування – гарячі та холодні ванни, приймання заспокійливих та снодійних препаратів, свобода пересування пацієнтів, можливість, якщо є бажання, долучитися до якоїсь праці по господарству лікарні.
Через будівництво Дніпрогесу територія «Бетанії» опинилась у зоні затоплення. Більшість території лікарні зараз під водою Дніпра у межах Запоріжжя – у районі сучасного Великого Лугу.
1955
ТАКСІ «ЗІМ»
У травні 1955 року «Запорізька правда» повідомляє: «У неділю, 8 травня, на вулицях Запоріжжя з’явилися нові таксі «ЗІМ». Обласний автотрест отримав для обслуговування населення чотири таких машини. Найближчим часом їх кількість зросте до семи».
До цього у міському таксопарку були суцільні «Перемоги» – автомобілі ГАЗ-М-20. Нові ж таксі- автівки – наче справжня розкіш на вулицях Запоріжжя. Такі ж величезні чорні «ЗІМи» возили директорів, міністрів, генералів та партійних керівників. Так що проїхатися містом таким – престижно! Це навіть коштує дорожче – більше на 20 копійок за кілометр, аніж у звичайних «Перемогах». Але ж у «ЗІМах» комфортніше, та й місць в салоні більше – аж сім!
Як повідомляє преса, «за кермо нових таксі сіли найдосвідченіші водії» міста – Мінайлов, Закревський, Вишняк, Чистяков, Кірнос. До речі, газети повідомляють і про якусь неймовірну опцію у переліку послуг «ЗІМів». Цитую: «З настанням курортного сезону по заявках трудящих ці машини курсуватимуть також в Крим, на Кавказ і інші місця». Боюся навіть уявити скільки коштували такі поїздки. Цікаво, чи багато було замовлень від трудящих?
1958
ГАМАЛЬ АБДЕЛЬ НАСЕР
8 травня 1958 року. Як повідомляє цього дня ТАРС про Запоріжжя: «Сьогодні жителі міста металургів та енергетиків гостинно зустрічали Президента Об’єднаної Арабської республіки Гамаль Абдель Насера та супроводжуючих його осіб». Серед останніх – «товариші Косигін, Мухитдінов, Рахматов…та інші офіційні особи».
Запоріжжя найпершим серед українських міст приймало Насера, який завітав у 1958 році до СРСР. Літак з єгипетським лідером у запорізькому аеропорту зустрічали – «заступник голови Президіуму Верховної Ради УРСР С. А.Ковпак, міністр закордонних справ УРСР Л.Ф. Паламарчук, голова Запорізького облвиконкому Ф.Я. Мокроус, голова Запорізького міськвиконкому М.А. Воробйов…». Звісно ж, не обійшлося без дівчат у національному вбранні та з хлібом-сіллю на рушнику.
А потім відкритий представницький автомобіль у супроводі кортежу помчав Насера містом. На всьому маршруті кортежу його вітав «живий коридор» із запоріжців. «Через вулиці міста перекинулися кумачеві полотнища з написами арабською, українською та російською мовами: «Добро пожалувати (саме так. — прим.), дорогі гості!». «Хай живе і міцніє радянсько-арабська дружба!», – повідомляла газета «Правда».
За міськими легендами Насер завітав до Вирви – подивитися на макет одного прольоту Асуанської ГЕС. Останній у масштабі 1:50 був побудований на території Правобережного кар’єру. Але знайти в офіційних джерелах згадку про цю зупинку президентського кортежу мені не вдалося.
У репортажах про візит Насера згадується Дніпрогес – «перлина енергетики України». Тут делегація завітала до машинної зали та пульту управління, з балкона біля станції оглянули панораму довкола. Насер навіть залишив свій відгук у книзі гостей Дніпрогесу: «Хочу висловити своє велике захоплення цією електростанцією…».
З Дніпрогесу Гамаль Абдель Насер поїхав до «Запоріжсталі». Тут він оглянув мартенівський цех, цехи слябінга та тонкого лиття. З комбінату делегація рушила до аеропорту. Того ж дня Насера вже зустрічали в Києві.
1975
ЛІТНЯ «ПЕРЕМОГА»
Перший кінотеатр Хортицького житломасиву збудували на вулиці Ворошилова (зараз – Запорозького козацтва). 9 травня 1975 року він отримав назву «Перемога». Попри наявність даху, кінотеатр насправді вважається літнім – його споруда не обігрівається та і не працює взимку. З “зручностей” – мабуть, лише кіоск з морозивом ліворуч від входу.
Після 1985 року споруду перетворили на спортклуб заводу «Перетворювач». Він отримав назву «Імпульс». До нашого часу цей спорткомплекс не дожив.
1983
ЛІНЦ – ПОБРАТИМ
У травні 1983-го у переліку міст-побратимів Запоріжжя відбувається поповнення. До цього наше місто офіційно дружило лише з трьома містами – фінським Лахті, англійським Бірмінгемом і французьким Бельфором.
Ще один поріднений населений пункт Запоріжжя знаходять в Австрії. Тут у травні відбуваються Дні Радянського Союзу. У цьому представницькому заході бере участь і делегація з нашого міста на чолі з очільником міста – головою виконкому Запорізької міськради Валентином Яланським. Тоді ж і підписується документ про партнерство двох промислових міст – австрійського Лінца та нашого Запоріжжя.
1985
КІНОТЕАТР «ПЕРЕМОГА»
А у 1983 році на Бабурці починають будувати вже капітальний «демісезонний» кінотеатр. Назву для нього вибирали усім містом. Принаймні відповідний конкурс був проголошений на сторінках газети «Комсомолець Запоріжжя». Серед пропозицій були такі варіанти: “Молодість”, “Молодіжний”, “Імені Олега Кошевого», “Товариш”, “Комсомолець Запоріжжя”, “Славутич”, “Вогні Дніпрогесу”, “Хортиця” і “Хортицький”. Але зупинились на назві «Перемога».
Під назву обрали й дату відкриття кінотеатру – 8 травня 1985 року. На той час він найбільший у місті! Величезна будівля кінотеатру фанерована білим акерманським каменем. Усередині два кінозали: для демонстрації широкоформатних фільмів – на 800 місць, та малий – на 300. У затишному фоє – кафе-бар та невелика естрада. Клумба перед кінотеатром зроблена у вигляді величезного ордена Перемоги. У день відкриття перші глядачі змогли побачити дві кінострічки: у великій залі – «Перемога», у малому – «Пан великий Новгород». Як повідомляє преса, за рік новий кінотеатр здатний прийняти аж до 4 мільйонів глядачів!
Автор проєкту будівлі – архітектор Леонов. Будували культурний комплекс працівники «Запоріжжитлобуду».
Один із кінозалів кінотеатру у 1999 році переобладнають під нічний клуб «2000», другий припинить працювати у 2015-му році. Зараз у будівлі працює ПК «Хортицький» та районний РАЦС.
КАФЕ «МАЛЮК»
У 1985 році Подарунок на травневі свята одержують і найменші запорожці. У парку залізничників імені Дробязка з’являється ажурна споруда з барвистим куполом і витонченим фонтаном усередині (в якому плавають живі риби). Це нове дитяче кафе “Малюк” («Малыш»). Збудовано воно силами трудового колективу Запорізького електровозоремонтного заводу.
Відкриття кафе відбувається урочисто. Під пісню «Нехай завжди буде сонце» яскраво-червону стрічку біля входу розрізає третьокласниця ЗОШ №44 Ганна Тимофеєва. Першими відвідувачами «Малюка» стають вихованці дитячих садків при ЗЕРЗ. «У новому закладі широкий вибір тістечок, соків, печива та кондитерських виробів. Одночасно у кафе ними можуть ласувати понад 80 дітей», – доповідають журналісти.
Такими були події 8 та 9 травня в історії Запоріжжя. Не перемикайтесь, далі буде! Дякую за ваші коментарі, відгуки та донати. Вони надихають та надають сил!
Друзі, тимчасово, до Перемоги, змінив професію – замість екскурсовода став добровольцем. Але продовжую вам розповідати про рідне місто в інтернеті. У мене та у Запоріжжя ще стільки цікавого – розповідати й розповідати. Тож не зупиняюсь – попри всі негаразди та завдяки вашій підтримці. Щиро дякую всім, хто підтримує!
Карта: 4149 6293 3142 8607 (Приват, Вертепний Р.В.).
PayPal: retrozp@gmail.com.
© Роман Акбаш, akbash.zp.ua, 9 травня 2023. Текст статті та фотоматеріали до неї поширюється за ліцензією «Creative Commons із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» та з обов’язковим активним гіперпосиланням на цю вебсторінку. Будь-яке використання без вищезазначених умов забороняється. Дякую за розуміння!