20 листопада в історії Запоріжжя – цікаві історичні події цього дня читайте у традиційному огляді нашого сайту
1920
«Чекісти» у школі
20 листопада 1920 року мешканцям Олександрівська повідомили – Надзвичайна комісія (російською – ЧК) почала роботу у приміщенні жіночої гімназії Геккер. То ж, де розміщувалися місцеві «чекісти» на початку 20-х років минулого століття? Тодішня адреса будинку – Соборна, 48. До нашого часу ця будівля не дожила. Вона стояла на розі сучасних Дніпровської та Соборного, там де зараз 9-поверховий будинок (Дніпровська, 24).
І трохи про гімназію Геккер. Це приватний навчальний заклад, який був створений на межі минулого та позаминулого століть як єврейське жіноче училище. Очільниця закладу – Марія Володимирівна Геккер. Спочатку училище працювало в приміщенні Талмуд-Тори (на розі Гоголівської та Дніпровської), після 1917 року – декілька раз змінювало свої адреси. У грудні 1920 року Єврейська жіноча гімназія була реорганізована в трудову школу № 15 імені Бебеля (теж зараз вже неіснуючу).
1941
Олексій Цибульов
20 листопада 1941 року Указом Президії Верховної Ради СРСР надано звання Герою Радянського Союзу єфрейтору Олексію Цибульову. До призову в армію Олексій Іванович працював формувальником на заводі «Запоріжсталь».
У вересні 1941 року в бою біля села Крижки Сумської області артдивізіон, в якому проходив службу Цибульов, прикривав відхід основних сил і вступив у бій з колоною танків противника. Олексій був поранений, але не залишив поле бою – зміг знешкодити три ворожих танки.
Старший сержант Олексій Цибульов загинув 27 серпня 1944 року в бою на території Литви. Похований в селі Снейки Шяуляйського району Литви. Через помилку в документах нагорода до того часу так і не потрапила до Героя. Лише тільки в 1970 році геройська Зірка була вручена дочці Цибульова.
1972
Осипенківський
У 1972 році один з найбільших будмайданчиків міста знаходиться на правобережній околиці Запоріжжя. Тут будують Осипенківський житловий масив. Ще минулого 1971 року на місці будівництва був лише степ. «Ще півтора року тому тут вільно до горизонту проглядався степ.А зараз свіжопрокладена дорога вже біжить до кількох будівель», – пишуть запорізькі журналісти у листопаді 1972 року.
На той час тут у роботі чи на виході – «два гуртожитки, шкільний комплекс, п’ять житлових будинків». Щойно почала роботу котельня – останнє, чого не вистачало новому мікрорайону для переїзду його перших новоселів.
Саме 50 років тому – у листопаді 1972 року – Осипенківський отримує назви своїх перших вулиць. За рішенням міськвиконкому на мапі міста з’являються вулиці Зестафонська та Руставі (на честь грузинських міст), Узбекистанська та Хакаська. Вибір саме таких назв тоді пояснюють так: «в ознаменування 50-ї річниці створення СРСР, з метою увічнення дружби народів Радянського Союзу».
В жовтні 2022 року представники одного з тих самих, «братських», народів – росіяни – завдадуть по вулиці Зестафонській ракетного удару. Наслідки – зруйновані цивільні (інших там нема) будинки та десятки поранених і, на жаль, загиблих людей…
1979
ТЮГ (Театр молоді)
У 1979 році у Запоріжжі з’являється ще один театр. 20 листопада свій перший сезон відкриває Театр юного глядача. Він же – ТЮГ. Перша вистава – “Драматична пісня”, постановка Равенських та Анчарова про тоді ще легендарного Павла Корчагіна.
Трупа запорізького ТЮГу дебютує на сцені ПК “Титан”. Тут колектив заслуженого артиста УРСР Олександра Короля затримається на дев’ять років. Лише 1988 року театр отримає свою першу повноцінну домівку – колишній Будинок політпросвіти на бульварі Центральному. До речі, у цій будівлі він облаштується вже у новому статусі – як молодіжний театр.
На “БЦ” Театр молоді мешкатиме 17 років. 2005 року він “розміняє житло” з обласним центром молоді. Останній вирушить до будівлі на бульварі Центральному, а театрали переїдуть до колишнього ПК Будівельників. Тут наш іменинник тішить своїх шанувальників й досі. З Днем народження, Театр Молоді!
Друзі, сподіваюсь що і ця мандрівка у часі – вам сподобалась і буде корисною. Якщо є бажання та змога подякувати чи підтримати – і сайт, і особисто мене, то буду щиро вам вдячний! Бо запорізькі добровольці, так склалося, ніякої зарплатні не мають. Не жаліюся, просто констатую факт. Дякую всім, хто підтримує!
Карта: 4149 6293 3142 8607 (Приват, Вертепний Р.В.).
PayPal: retrozp@gmail.com.
© Роман Акбаш, akbash.zp.ua, 20листопада 2022. Текст статті та фотоматеріали до неї поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов’яковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Будь-яке використання без вищезазначених умов забороняється. Дякую за розуміння!
