11 листопада в історії Запоріжжя – про події, які трапилися у цей день, читайте у нашій ексклюзивній рубриці.
1919
Відступ махновців
11 листопада 1919 року махновці під натиском Добровольчої армії Денікіна покидають Олександрівськ – їх останній на той час опорний пункт на лівому березі Дніпра. Покидаючи Лівобережжя підрозділи Революційно-повстанської армії у буквальному сенсі спалюють за собою всі мости. Правда, у цьому випадку міст був один – Кічкаський. Як пригадував тодішній керівник штабу махновської армії Віктор Білаш: «Ми без бою очистили Олександрівський район остаточно. З Кічкаського мосту було знято рейки та спалено настил, всю Олександрівську флотилію спустили вниз по Дніпру на Нікополь».
Так скінчився другий період одноосібного володарювання махновців у Олександрівську. Він тривав трохи більше місяця – з 5 жовтня 1919 року. Саме у це перебування в Олександрівську махновці з допомогою вибухівки знищили місцеву тюрму. На цьому історія досить видатної міської споруди була остаточно завершена. До речі, свого часу місцевим в’язнями були і сам Нестор Махно, і ціла купа його близьких соратників – наприклад Петро Аршинов та Марія Нікіфорова. Знаходилася ця тюрма у районі сучасного госпіталя – на Тюремній площі поруч з однойменою вулицею (зазар – вулиця Земського лікаря Лукашевича).
А ще відступаючи з Олександрівську цього разу Батько наказав розстріляти так званих «олександрівських тузів». За розстрільним списком, який склав сам Махно, повстанською контррозвідкою було зарештовано 80 мешканців міста.
«Меншовики та народники Мартинови, Крилови, Мухіни, деякі право-есерівські цекісти… група місцевої промислової буржуазії, фінансисти та купці… та деякий адміністративно-технічний персонал залізничних майстерень та заводів», – так писав про заарештованих у книзі «Шляхи Нестора Махна» Віктор Білаш. Такий масовий розстріл, за думкою штабіста, міг би обурити місцевий люд та викликати зустрічний терор деникінців над місцевими робітниками. Тому життя арештантів, як запевнює Білаш, були збережені – «під слово честі, що вони ніколи не братимуть участі в білому русі, покладуть всі зусилля для полегшення злиденного існування робітників та не допустять розправи над ними з боку білих».
На фото: парад махновців на вулиці Соборній в Олександрівську. Район сучасного театру Магара, фотограф знімає з будинку Лящинського
1922
Вулиця Волі
11 листопада 1922 року свою актуальну й на сьогодні назву отримує запорізька вулиця Волі. Вона знаходиться на Південному селищі у Комунарівському районі Запоріжжя. Більшовики не могли не перейменувати цю вулицю. Бо до того часу вона називалась Жандармською. До речі, вона ще одного разу змінювала свою назву. З 1941 по 1943 роки називалася Нарізною.
1963
Смерть поета Лісняка
11 листопада 1963 року Запоріжжі помер Василій Лісняк – фронтовик, поет та письменник. У наше місто Василь Андрійович перебрався 1951 року. Тут він очолив обласне літературне об’єднання, працював у газеті “Червоне Запоріжжя”, писав вірші, захищав українську мову. Серце Лісняка зупинилося 11 листопада 1963 року — не витримало і уламка кулі, що застряг біля нього під час війни, і звинувачень поета у націоналізмі.
У 1988 році на будинку №15 по вулиці 40 років Радянської України (зараз – Незалежної України) відкрили меморіальну дошку з барельєфом Василя Лісняка. На ній ще роки життя — “1908–1963” та текст: “У цьому будинку з 1951 по 1963 рік жив та працював український та радянський поет Василь Лісняк”.
Ім’я поета зараз носять бібліотека в Хортицькому районі та обласна літературна премія.
На фото: Василь Лісняк із родиною, 1961 рік.
1990
Тролейбуси-“гармошки”
У листопаді Запоріжжя стає другим після столиці містом СРСР, де з’являються вітчизняні тролейбуси нового покоління – ЗіУ-10. «Вони можуть перевозити вдвічі більше пасажирів», – рапортють місцевы журналісти. Справа в тому, що ці тролейбуси – зчленовані, немов складаються з двох традиційних салонів.
Запорожці миттю охрестили такі тролейбуси “гармошками” – як колись і подібні автобуси «Ікарус». До речі, ці машини можна частково назвати і запорізькими – силові блоки для них виготовляв наш електроапаратний завод. У листопаді 1990 року таких тролейбусів у Запоріжжі поки що лише два. Вони їздять як “трієчки” – за маршрутом, який ще не доїжджає до “Пісків”, від Піщаної прямує лише до вокзалу.
На фото: 1992 рік, “гармошка” на проспекті. На борту напис: “Запорізький електроапаратний завод – мешканцям Запоріжжя” (transphoto.org).
1991
Телячі туші під дубом
1991-го року Запорізький дуб вже всихає. А територію довкола легендарного дерева передали малому підприємству «Запорізька старовина». Новими господарями було проведено вже кілька акцій із порятунку дуба – на жаль без обнадійливих результатів. Тож у листопаді «Запорізька старовина» вирішує вдатися до народних методів. Порадилися із доглядачем Дуба Залізняка у Чигирині. Той розповів, що його подопічного від усихання вдалося врятувати, закопавши під деревом… кінські туші.
Після аналізу ґрунту у Запоріжжі експерт порадив закопати під нашим дубом коров’ячі туши. Так і зробили – п’ятірку полеглих телят порубали на шматки та поховали під деревом. Для цього навколо легендарного дуба викопали чотири могили. У ці ж ями заклали мікарезу – підґрунтовий шар молодої діброви разом із листям, гілками та грибами.
До речі, про поховання телят запорізькі газети повідомлять не одразу – витримають двомісячну паузу. Боялися, бо скрутні часи – «навіть зі сміттєвих ящиків кістки зараз достають», писала тоді преса.
На фото: 1988 рік, Запорізький дуб – традиційна тоді ще зпинка весільних кортежей запоріжців.
Друзі, сподіваюсь що і ця мандрівка у часі вам сподобалась і буде корисною. Якщо є бажання та змога подякувати чи підтримати – і сайт, і особисто мене, то буду щиро вам вдячний! Бо запорізькі добровольці, так склалося, ніякої зарплатні не мають. Не жаліюся, просто констатую факт. Дякую всім, хто підтримує!
Карта: 4149 6293 3142 8607 (Приват, Вертепний Р.В.).
PayPal: retrozp@gmail.com.
© Роман Акбаш, akbash.zp.ua, 11 листопада 2022. Текст статті та фотоматеріали до неї поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов’язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Будь-яке використання без вищезазначених умов забороняється. Дякую за розуміння!
