7 листопада в історії Запоріжжя – про націкавіші історичні подіі цього дня читайте в нашому традиційному огляді.
1917
Михайло Всеволожський
В день більшовицького перевороту, 7 листопада 1917 року, в селі Василівка Олександрівського повіту Катеринославської губернії народився Михайло Всеволожський – майбутній багаторічний 1-й секретар Запорізького обкому компартії, фактично очільник області.
У 1920 році Всеволожський з батьками переїхав до Олександрівська. В нашому місті закінчив школу та моторобудівний факультет авіаційного технікуму. Партійну кар’єру у Запоріжжі розпочав 1944 року – як заступника секретаря партбюро з пропаганди та агітації на “Дніпробуді”. Запорізький обком партії, а фактично і область, Всеволожський очолив у 1966 році. На посаді 1-го секретаря обкому працював майже 20 років – був відправлений на пенсію у 1985 році.
«Всеволожський зробив великий внесок у розвиток авіапромисловості, хімічної промисловості, сільського господарства області. Величезну увагу приділяв електрифікації області, будівництву Запорізьких ГРЕС і АЕС в Енергодарі, введення другої черги Дніпрогес, спорудженню Запорізького залізорудного комбінату і міста гірників – Дніпрорудне. Під безпосереднім керівництвом і постійною опікою першого секретаря знаходилося поліпшення інфраструктури міста та області. Водночас він був причетним і до переслідувань інакодумців», – пише в одній з своїх публікацій запорізький історик Віктор Буренков. Яскраві прикладами таких переслідувань – повне вилучення з бібліотек і книгарень за особистим розпорядженням Всеволожського роману О.Гончара “Собор”, зупинка роботи з розбудови історико-культурного заповідника козацької тематиці на Хортиці, цькування одного з ініціаторів проекту по відродженню історії козацтва Миколи Киценка.
1934
Трамвай на греблі Дніпрогесу
7 листопада 1934 року розпочався регулярний рух трамваїв по греблі Дніпрогесу. Це був вже сьомий трамвайний маршрут Запоріжжя. Його особливість – одна колія та усього лише дві зупинки.
Кожної години «сімка» стартувала біля Будинку громадських організацій (зараз – відділення поліції на розі Соборного проспекту та Паркового бульвару). Фініш – на правому березі, в районі управління Дніпрогесу («Дніпроенерго»). Для руху в зворотному напрямку водії трамваю просто переходили у інший кінець вагону (було дві водійські кабіни) чи в інший вагон (якщо їх було два чи три) та поверталися по тій же колії до Будинку громадських організацій.
Рух сьомим маршрутом здійснювався щодня з шостої ранку до першої години ночі. Останній рейс на Правий берег відправлявся після опівночі – по закінченню вечірньої програми у міському цирку, який знаходився в парку Металургів.
Останні в історії трамваї проїхали по греблі Дніпрогесу 18 серпня 1941 року – в день коли гребля була підірвана.
1972
«Салон краси»
До чергової річниці, як тоді ще кажуть «великого жовтня», у центрі міста відкривається «Салон краси» – головний на багато років вперед подібний заклад міста. У 1972-му тут 100 працівників – лікарів-косметологів та перукарів. Праворуч від входу – манікюрний зал, ліворуч – перукарня. На другому поверсі – косметичний салон. Окрім цього – аптека для забезпечення медикаментами всіх косметичних кабінетів міста, маніпуляційний та педикюрний кабінети, кімната загального масажу. Адреса салону – бульвар Центральний, 3.
2011
«Меч Святослава»
Під час риболовлі в районі хортицької Зміїної печери запоріжець Сергій П’янков підняв із 22-метрової глибини іржавий предмет. Знахідка виявилася стародавнім мечем. Його викупили меценати та передали до фонду Музею історії запорозького козацтва заповідника «Хортиця».
Співробітники Національного заповідника “Хортиця” встановили, що меч, був виготовлений приблизно в X столітті й належить до каролінгського типу з коротким перехрестям. Його Довжина – 96 см, вага – майже кілограм. Ефес оздоблений кольоровими металами – міддю, латунню та сріблом. Клинок виконаний за допомогою складної технології ковальського зварювання та прикрашений написом ULFBERHT. На сьогоднішній день у світі відомо близько 130 мечів саме з тавром ULFBERHT. «Їх знаходять у похованнях князів та королів», – повідомляли історики під час презентації хортицької знахідки.
Зазвичай цю хортицьку знахідку називають «Мечем Святослава». Час його походження дійсно збігається з добою правління київського князя. За однією із версій саме біля Хортиці у 972 році відбувся останній бій князя Святослава, під час якого князь був вбитий печенігами. Під час будівництва ДніпроГЕСу археологи вже виявляли п’ять схожих на хортицьку знахідку мечів.
«З високою ймовірністю можемо говорити, що всі ці знахідки пов’язані з великою битвою, яка відбулася 972 року. І ще один цікавий момент – наш меч знайшли без піхов. Це свідчить про те, що він був втрачений саме під час битви», – розповідав журналістам керівник відділу реставрації заповідника “Хортиця” Валерій Нефьодов.
За словами Нефьодова, «меч, якщо не належав самому Святославу, то щонайменше міг бути у когось з наближених до нього воїнів».
Друзі, сподіваюсь що і ця мандрівка у часі вам сподобалась і буде корисною. Якщо є бажання та змога подякувати чи підримати, то буду щиро вам вдячний!
Карта: 4149 6293 3142 8607 (Приват, Вертепний Р.В.).
PayPal: retrozp@gmail.com.
