6 листопада у історії Запоріжжя – найцікавіші події цього дня читайте у нашому традиційному огляді.
1847
Яків Новицький
У селі Аули на Катеринославщині народився Яків Новицький – відомий український історик, археолог, етнограф, фольклорист, краєзнавець громадський діяч та педагог. Яків Павлович закінчив в Олександрівську (Запоріжжі) повітове училище, потім жив та працював у нашому місті. Батько запорізького краєзнавства, іноді його називають «Геродотом запорізької історії». Багато років досліджував історію нашого міста, Хортицю, Великий Луг, території Запорізьких Січей, збирав фольклорні, ботаничні та зоологічні матеріали, історичні артефакти. Засновник та директор першого історичного музею нашого міста – зараз це Запорізький обласний краєзнавчий музей. Першими експонатами музею стали знахідки самого Новицького, зроблені ним на розкопках курганів або придбані ним за власний кошт. Засновник та перший завідувач Державного архіва Запорізької області. На честь Яківа Павловича названі одна із вулиць Запоріжжя та Запорізьке наукове товариство.
1926
Театр-клуб «Металліст»
6 листопада 1926 року урочисто відкривають театр-клуб «Металіст». Це заклад культури тодішнього заводу «Комунар». Пізніше він отримає ім’я Жданова, а до нашогу часу доживе як БК “Автозаз”.
До речі, цегла, з якої побудований будинок культури, має історію навіть більшу, ніж сам заклад культури. Очевидці запевняють, що цю цеглу комунарівці возили тачками від підірваної церкви та в’язниці. Перша – ймовірно Свято-Миколаївська, яка колись знаходилася у околицях Привокзальної площі, друга – Олександрівська в’язниця, яка розташовувалася в районі нинішньої вулиці земського лікаря Лукашевича (екс-Жовтнева, а раніше Тюремна).
Автор проекту будівлі клубу “Металіст” – меноніт, уродженець колонії Хортиця, архітектор Дітріх Тіссен. Напевно, тому невипадково у вигляді БК, що розташовується на території колишнього менонітського села Шенвізе, можна розгледіти характерні для менонітської архітектури риси – наприклад, різноманітні арки.
Зараз будівля входить до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.
1931
Демонтаж Кічкаського мосту
6 листопада 1931 року було завершено демонтаж Кічкаського мосту. У зв’язку з будівництвом Дніпрогесу Кічкаський міст потрапляв у зону затоплення верхнього б’єфу та міг би своїм нижнім ярусом піти під воду. Тому було ухвалено рішення про демонтаж. Спочатку міст хотіли акуратно розібрати та зібрати потім в іншому місці. Але цю робот не встигали зробити до затоплення, тому споруду просто розпиляли на метал.
Трохи вище Дніпрогесу досі височіють залишки однієї з його опор. Звернемо увагу, це крайня правобережна опора – правий берег Дніпра раніше сягав цього місця. На дні озера лежать і частини конструкції мосту, які опинилися там після підриву під час Громадянської війни.
На заміну Кічкаському мосту були збудовані мости Стрілецкого, які з’єднували два берега Дніпра з Хортицею. Вони були зруйновані під час Другої світової війни.
1967
«Паляниця»
У 1967 році на проспекті Леніна (зараз – проспект Соборний, 170) відкривається магазин «Ковбаса та паляниця». Пізніше він стане дуже відомім у Запоріжжі під назвою «Паляниця». магазин «Ковбаса та паляниця». «У ньому великий вибір ковбас, булочок та короваїв», – повідомляє преса 1967 році. У холі між ковбасним та хлібним відділами – маленький кафетерій, де готують каву та гарячі сосиски з гірчицею! І величезна рідкість для тих часів – магазин працює до 22:00.
2004
Запорізька бригантина
З дна Старого Дніпра, поруч з Хортице, піднімають старовинний корабель – бригантину. Судну майже 300 років, воно брало участь у російсько-турецькій війні і затонуло, швидше за все, у 1739 році.
Виявили його ще наприкінці минулого століття. Щоб урятувати унікальну знахідку від руйнування, її треба було терміново піднімати, але технічно це непросто та й недешево (у пресі писали про 200 тисяч доларів). Рятували бригантину усім світом – до справи підключилися підприємства та громадські організації, вчені та меценати. Очолив громадську організацію «Запорізька бригантина» рок-музикант Андрій Макаревич. Лідер «Машини Часу» – великий прихильник підводного плавання.
Зараз законсервоване судно стоїть в ангарі поряд із кінним театром на Хортиці – у музеї судноплавства.
Друзі, сподіваюсь що і ця мандрівка у часі вам сподобалась і буде корисною. Якщо є бажання та змога подякувати чи підримати, то буду щиро вам вдячний!
Карта: 4149 6293 3142 8607 (Приват, Вертепний Р.В.).
PayPal: retrozp@gmail.com.
