Рівно 120 років тому – 3 жовтня 1902 року – у Олександрівську була заснована Торгівельна школа. Чергова мандрівка у часі, повязана з цією подією – вже нижче у пості.
На розі запорізьких вулиць Тургенєва та Гоголя неможливо не помітити одну з місцевих будівель. Сьогодні вона велика, двоповерхова, з фасадом у яскравому кольорі. Дехто з запоріжців пам’ятає його як стару будівлю 5-ї школи, зараз тут – зоологічний музей ЗНУ.
А 120 років тому… Якщо б можна було перенестись на це перехрестя на машині часу, то цю будівлю багато з нас просто би не впізнали. Тоді вона була меншою за розмірами та одноповерховою. Саме тут на початку минулого століття працював один з тоді ще нечисленних начальних закладів міста – Торгівельна школа.
У Олександрівську цей заклад був першою ластівкою так званої «комерційної освіти». Не плутайте з сучасним терміном, який став синонімом платної освіти. Наприкінці ХІХ століття у Россійській імперіїї з’явилася окрема спеціалізована мережа навчальних закладів. Окрім базових предметів тут викладали і такі, які могли бути корисними для майбутніх працівників комерційної сфери – наприклад, товарознавство, бухгалтерія, кореспонденція тощо.
Існували дві ланки такої бізнес-освіти. На верхньому щабелі – комерційні училища, середні учбові заклади, майже аналоги традиційних тоді гімназій. На нижньому – торгівельні школи, аналоги нижчих за статусом та рівнем освіти міських училищ.
Ініціатива по створенню комерційних навчальних закладів зазвичай надходила від торговців та промисловців. Олександрівск винятком не став. Ініціатором створення місцевої торгівельної школи був саме підприємець, та ще й який – Фелікс Мовчановський, лісопромисловець, гласний міської думи, а згодом і міській голова. Він сам і став головою Опікунської ради торгівельної школи Олександрівська!
Право навчатися в торгівельній школі мали діти селян, міщан, ремесників та дрібних торговців. Для вступу потрібно було мати освіту не нижче двокласного сільского училища. Що вивчали у цій школі? Окрім базових предметів, на кшталт Закону Божого та мови, був цілий перелік спеціальних дисциплін. Це – бухгалтерія, комерція, відомості по торговому та промисловому законодавству, комерційна арифметика, комерційна географія, комерційна кореспонденція, відомості про товари місцевого торгового району, каліграфія та іноземні мови.
Попит на спеціалістів у сфері комерції та на комерційну освіту у Олександрівську, який переживав промисловий підйом, звісно, був. Наприклад, у 1904 році у торгівельній школі навчалося 130 учнів! Це чимало для міста в якому на той час мешкало менше 30 тисяч людей.
А якщо є попит… То чому б не створити у Олександрівську ще й комерційне училище? Саме на нього у 1905 році і була перетворена торгівельна школа.
Олександрівське комерційне училище отримало ім’я графа Сергія Вітте – міністра торгівлі, який сприяв відкриттю у Олександрвську і торгівельної школи, і училища. Першим директором навчального закладу став видатний вчений-ботаник з Катеринославу Іван Акінфієв. У штаті – два десятки викладачів. Серед останніх були, наприклад відомий художник та діяч Магалєвський і священик Спірідон Делієв – пращур сучасного клоуна-коміка Георгія Деліева. Серед переліку опекунів закладу було теж чимало відомих у Олександрівську та за його межами прізвищ – Мовчановський, Лепп, Коп, Кущ, Островский, Тіпікін тощо. А хто був доктором закладу? Та звісно ж, Генріх Бер!
В 1916 році в комерційному училищі имені С.Ю. Віте навчалися 527 хлопчиків та дівчат. Будівля торгівельної школи, звичайно, вже залишилася у минулому. В 1907 році училище переїхало до нової розкішної будівлі на Жуковскькій вулиці. Автором її проекту став наш земляк – уродженець Хортицької менонітської колонії Дітріх Тіссен.
В 1920 році училище було перетворено на звичайну семірічну школу. Згодом її будівля стала частиною Запорізького педінститу. На жаль дітище Тіссена було зрйновано під час Другої світової війни. Зараз на її місці – другий корпус ЗНУ.
А ось стара будівля комерційного училища до наших часів дожила. Правда, у 1930-ї роки у неї зявився другий поверх, а вже під час післявоєнної відбудови вона зросла й ушир. Памятаєте? На розі Гоголя і Тургенева. Будете проходити повз, пригадайте цю мою історію. Якщо маєте бажання та змогу віддячити за неї донатом (чи просто підримати добровольця), то буду дуже вдячним!
4149 6293 3142 8607 (Приват, Вертепний Р.В.).
PayPal: retrozp@gmail.com.
