15 жовтня 1959 року у Мюнхені агент КДБ Сташинський скоїв замах на Степана Бандеру. Провідник ОУН помер по дорозі до лікарні. У день пам’яті Степана Бандери розповідаю про той мюнхеньский атентат.
КИМ БУВ БАНДЕРА У 1959 РОЦІ?
Після війни, три роки якої Бандера був в’язнем німців, Степан Андрійович в чергове очолив український націоналістичний рух. 1947 року був обраний головою Проводу усієї ОУН(Б)*. Як провідник вирішує, що його організація повинна і надалі продовжувати збройну боротьбу проти Москви. 1952 року Бандера залишив пост Провідника, але де-юре залишався їм до самої смерті – його відставка не була прийнята ніякою компетентною установою ОУН(Б). 1955 року Бандера в черговий раз був обраний головою проводу Закордонних частин ОУН. Звертачись після цього обрання до членів Великих зборів Степан Андрійович промовив: “Я приймаю Ваш вирок смерти”.
Щоб уникнути переслідувань радянських спецслужб сім’я Бандери постійно змінювала своє місце проживання. Тимчасовими її притулками були помешкання в Німеччині й Австрії: Інсбруку, Зеєфельді, Ґільдерсгаймі, Реґенсбурґу, Брайбруку, поблизу Штарнбергу, Мюнхені та його околицях. Згідно з розробленою легендою, Бандера носив ім’я Стефана Попеля та був журналістом української газети “Український Самостійник” в Мюнхені.
СКІЛЬКІ ЗАМАХІВ ПЕРЕЖИВ БАНДЕРА?
Служба Безпеки ЗЧ ОУН розкрила плани підготовки понад десяти замахів радянських спецслужб на свого Провідника. Це тільки починаючи з 1947 року. Передостанній замах, як виявилося пізніше, трапився у травні 1959 року. Тоді кілеру КДБ здалося що ситуація небезпечна і він передумав стріляти у Бандеру. Фатальним виявився замах, який стався п’ять місяців по тому – 15 жовтня 1959 року.
ДЕ БУВ ВБИТИЙ БАНДЕРА?
Фатальний для Бандери замах стався у Мюнхені, де з 1954 року проживала родина Стефана Попеля (Степана Бандери). Пораненого очільника ОУН знайшли о 13:05 у під’їзді будинку №7 на вулиці Крайтмайрштрассе (Kreittmayrstraße). Саме тут і жив Бандера.
ХТО ВБИВ БАНДЕРУ?
17 листопада 1961 року німецькі судові органи проголосили, що вбивцею Степана Бандери є Богдан Сташинський. Він же “Тарас”. Він же – “Гімназист”. Він же – “Олег”. Він же – Григорій Мороз, Бронислав Качур, Йозеф Леманн та Алєксандр Крилов. Це тільки частина імен та позивних агента радянських спецслужб, який вбив Бандеру. Сташинський народився на Львовщині 1931 року. Його родина, зокрема, три його сестри активно підтримували бандерівське підпілля. Сестра Марія була заручена із командиром боївки Борщовичі-Пикуловичі Іваном Лабою «Кармелюк», а дядька Богдана був розстріляний служаками НКВС.
З 1950 року Сташинський співпрацює з КДБ – долучившись до місцевого бандерівського підпілля, видає декілька боївок УПА на Львовщині. Сам агент вважав, що рятує у такий спосіб життя своїх батьків – у КДБ погрожували відправити їх до Сибіру . Сам Сташинський у 1954 році був засланий до Німеччини. Тут агент КДБ вбиває одного з лідерів ОУН Лева Ребета. Знаряддя того вбивства – спеціальний пістолет з синильною кислотою.
ЗА ЩО ВБИЛИ БАНДЕРУ?
Німецький суд проголосив, що Богдан Сташинський діяв з наказу керівника КДБ СРСР Олександра Шелепіна та з відома першого секретаря ЦК КПРС Микити Хрущова. Під час так званого «процесу Сташинського» головним винуватцем вбивств Ребета та Бандери був названий уряд СРСР.
«Що стосується історії з вбивством Бандери, то тут від самого початку КДБ орієнтувався на його ліквідацію, причому ця операція готувалася дуже довго – з кінця 40-х років», – розповідав в одному з інтерв’ю автор книги “Убивство у Мюнхені. По червоному сліду”, професор Гарвардського університету Сергій Плохій. Історик теж зазначає що Хрущов особисто був зацікавлений у ліквідації лідерів української еміграції. Бо саме Хрущов був очільником компартії України на початку Другої світової війни і це під його керівництвом відбувалася радянізація Західної України після її захоплення Радянським Союзом. Із 1944 року майбутній керманич СРСР був дуже активно залучений у боротьбу з українським націоналістичним підпіллям.
Та й взагалі українська еміграція користувалася особливою увагою КДБ. Це було пов’язано з її численністю, високою організованістю і мобілізаційною здатністю та досвідом збройного опору СРСР. Ось показовий факт з розсекречених Службою зовнішньої розвідки України документів. Із розкладу занять у Києві агента «Тараса» (Богдана Сташинського), мовою оригиналу: «Политподготовка… Українські націоналісти злейшие враги Сов. Соц. Государства».
ЯК СТАВСЯ ЗАМАХ НА БАНДЕРУ?
Зранку 15 жовтня 1959 року Сташинський почав стежити за будинком Бандери. За планом він мав його вбити у вестибюлі. Опівдні кілер побачив, що Бандера виїхав із гаража на своєму «Опель-Капітані» і кудись поїхав. Через годину повернувся, і поки ставив машину в гараж, Сташинський відкрив ключем вхідні двері і причаївся за ліфтом між першим та другим поверхами. Знаряддя вбивства він тримав загорнутим у газету. Як тільки Бандера увійшов в вестибюль, кілер підійшов до нього впритул, підняв газету на рівень його обличчя і двічі натиснув на курок. Не затримуючись і не обертаючись, Сташинський вийшов і зачинив за собою двері. О 13:05 мешканка будинку фрау Гамзе почула якийсь гуркіт на сходах. Вибігши з квартири вона побачила свого сусіда Стефана Попеля. Той лежав на підлозі, а з його рота та носа йшла кров. Дорогою до лікарні Степан Бандера помер.
ЩО БУЛО ЗНАРЯДДЯМ ВБИВСТВА?
Спочатку медики не побачили нічого дивного в смерті Ппеля-Бандери. Колег померлого, які цікавилися чи може йти мова про вбивство, запевняли про відсутність ознак насильницької смерті. Провівши поверхневий огляд, лікарі припустили, що у чоловіка стався серцевий напад і при падінні на сходинках він розбив голову. Лише 19 жовтня 19 жовтня, коли пресі повідомили про результати розтину. Виявилося, що причина смерті – отруєння ціанідом. Як виявилось пізніше вбивство Бандери було вчинено так званим «отруйним пістолетом» – зарядженим ціанідом металевим циліндром, який стріляв отруйними парами та вбивав, не залишаючи сліду.
ДЕ ПОХОВАЛИ БАНДЕРУ?
Після панихиди в церкві Святого Івана Хрестителя на Кірхенштрассе Степан Бандера був похований 20 жовтня 1959 року на кладовищі Вальдфрідхоф в Мюнхені за присутності кількох тисяч чоловік; його могила була посипана землею, привезеною з України, і окроплена водою з Чорного моря.
ЩО СТАЛОСЯ З ВБИВЦЕЮ?
Після вдалого повернення до Москви указом Президії Верховної Ради СРСР Сташинський був нагороджений орденом Бойового Червоного Прапора з формулюванням “За виконання важливого державного завдання у винятково важких умовах”. По суті – за вбивство Ребета та Бандери. Ще й отримав велику по радянськім міркам зарплатню – 2500 рублів. Це у 1960 році, коли середня зарплатня по СРСР була десь близько 700 рублів.
Але 1961 року Сташинський знову зрадив. На цей раз – СРСР. Разом з дружиною, німкенею Інгою Поль, задекілька годин до того як Берлін був розділений стіною, втік до Західного Берліну. Там кілер здався поліції, яка передала його американській розвідці.
Процес Сташиинського відбувся в Карлсруе 8–16 жовтня 1962 року. Суд кваліфікував дії Сташинського як посібництво у вбивстві та засудив лише до 8 років ув’язнення. У тюрмі вбивця відбув половину терміну, а після звільнення – «розтанув у повітрі». Теоретично Сташинський й зараз може бути живим. По деяким даним він змінив зовнішність та залишив Німеччину. За інформацією професора Плохія, чекіст-перебіжчик консультував спецслужби ПАР. За іншими версіями він жив, або й зараз живе, у США.
*Установча конференція ОУН відбулася у Кракові 10 лютого 1940 року. Прихильники Степана Бандери не визнали чинного голову ОУН полковника Андрія Мельника. Вони утворили ОУН революційну, або ОУН(б). Конфлікт між членами організації стався після вбивства Євгена Коновальця 1938-го року. Його наступником обрали Андрія Мельника, якому надали титул “вождь”. Новий голова та його прихильники зайняли більш помірну та авторитаристську позицію з українського питання. Молоді українці, яких випустили із польських в’язниць після захоплення країни, залишалися на позиціях інтегрального націоналізму Дмитра Донцова. Погляди членів на подальшу діяльність не сходилися кардинально, що призвело до остаточного розколу.