51 рік тому був побудований перший будинок осипенківського житломасиву
Початок Осипенківського, рейд Махна, запорізька монета — ці та інші історичні цікавинки Запоріжжя в новому випуску нашої традиційної рубрики.
1919
28 вересня 1919 року махновська армія розпочинає наступ на Олександрівськ
У вересні 1919 року на Уманщині махновці завдають нищівної поразки денікінцям та розпочинають свій легендарний рейд до Катеринославщини. 28 вересня в тимчасовому махновському таборі на березі річки Синюха (зараз – територія Кіровоградської області) відбувається спільне засідання штабу армії Махна, командирів її частин та Реввійськрада. Одностайно приймається рішення – пробиватися на Катеринославщину, яка була проголошена базою повстанської армії та «соціальної революції».
На той час махновська армія налічувала близько 3 – 5 тисяч бійців. Того ж дня ця сила вирушає в похід. Він рушить трьома напрямками. Ліва колона махновської армії — рухається на Катеринослав, права — на Нікополь. Центральна — прямує до нашого Олександрівська!
Центральну колону очолює сам Нестор Махно. Під його орудою – кулеметний полк, вся махновська кіннота та половини піхоти повстанської армії. Наступ був стрімким та приголомшливим. Темп пересування загонів – до 60, і навіть більше, верст за добу (верста – 1, 0668 км).
Вже 4 жовтня махновці захопили Хортицю (зараз – Верхня Хортиця), а ввечері того ж дня заволоділи й Кічкаським мостом. На світанку 5 жовтня махновська армія увійшла до Олександрівська. Докладніше про це – в одному з наступних випусків «Цього дня в історії Запоріжжя».
1946
29 вересня 1946 року помер один із батьків Дніпрогесу Борис Веденєєв
29 вересня 1946 року пішов у засвіти Борис Веденєєв – вчений, академік, один з керівників будівництва Дніпрогесу. Веденєєв брав участь у підготовці плану ГОЕЛРО. З 1927 по 1932 роки – головний інженер і заступник начальника Дніпробуду. «Втілив оригінальну схему виконання робіт, що прискорила й полегшила спорудження греблі та приміщення електростанції», – розповідає про Веденєєва сайт «Славетні запоріжці».
До функціональних обов’язків Веденєєва на Дніпробуді належали: затвердження остаточних проєктів та плану робіт, експертиза з усіх технічних питань, , керівництво будівництвом гідротехнічних об’єктів. «Він цілком віддається роботі, поселився на місці будівництва в Кічкасі і особисто керує роботою, вникаючи в усі деталі цієї грандіозної справи», – писав про головного інженера Дніпробуду академік Сваренський.
Сам Веденєєв у своїй автобіографії відзначав, що п’ятирічний період праці на Дніпрогесі був найщасливішим у його житті. У 2016 році одній з вулиць Дніпровського району Запоріжжя було надано назву «Інженера Веденєєва».
1964
28 вересня 1964 року розпочинається трамвайний рух вздовж вулиці Магістральної
28 вересня – день народження вже досить легендарного трамвайного маршруту №14. У 1964 році саме в цей день розпочинається рух трамваїв новою лінією – на вулиці Магістральній.
Ця лінія – частина нового запорізького маршруту. Він отримує номер «14». Його трамваї у 1964 році бігають між майданом Волі та Автострадою. Довжина маршруту – майже 15 кілометрів.
До речі, в 1964 році трамвайне господарство Запоріжжя суттєво зростає – отримує 30 нових вагонів. Наприкінці року по місту їх їздить вже 298. Тоді ж загальна довжина трамвайних мереж Запоріжжя перетинає рубіж у 100 кілометрів – 100,9 км!
1972
29 вересня — день народження Запорізького художнього музею
29 вересня 1971 року був заснований Запорізький обласний художній музей. Ця дата вважається днем народження музею. Першим його директором став художник Григорій Соколенко. До речі, зараз у музеї експонується виставка “Так було..”, присвячена 95-річчю Григорія Соколенка.
Перших відвідувачів художній музей прийняв вже в лютому 1972 року. Тоді у стінах нового музею відкрилась виставка картин з Третьяковської галереї. Адже своїх експонатів у музею тоді ще не було.
Зараз у фондах музею налічується майже 14000 експонатів — ікони, живопис, скульптура, графіка, українське народне та декоративне мистецтво. У колекції — роботи таких відомих художників, як Рєпін, Айвазовський, Кавалерідзе, Шишкін, Куїнджі, Айвазовський, Малевич, Приймаченко, Яблонська та багатьох інших.
Де знаходиться: вулиця Незалежності України, 76-Б (зупинка “Універмаг “Україна”). Вхід до музею – 25 грн. Телефон – 0671688733.
1972
29 вересня 1972 року приймається в експлуатацію перший будинок Осипенківського мікрорайону
У 1972 році один з найбільших будмайданчиків міста знаходиться на правобережній околиці Запоріжжя. Тут будують новий житловий масив — Осипенківський. Ще попереднього 1971 року на місці будівництва був лише степ. «Півтора року тому тут вільно до горизонту проглядався степ. А зараз свіжопрокладена дорога вже біжить до кількох будівель», – напишуть запорізькі журналісти вже в листопаді 1972 року. На той час ці будівлі це – «два гуртожитки, шкільний комплекс, п’ять житлових будинків». Причому переважна більшість з них ще недобудована.
Перший житловий будинок Осипенківського приймають в експлуатацію 29 вересня 1972 року. Це – п’ятиповерхівка за сучасним адресом «Руставі, 6». До речі, на момент завершення будівництва ця вулиця ще не має власної назви. Отримає її вона лише у листопаді — на честь грузинського міста Руставі.
До кінця 1972 року до ладу на цій вулиці встануть ще два будинки – №2 та №4. У квітні наступного року запорізька преса буде повідомляти про Осипенківській наступне: «Тут уже прийняті до експлуатації п’ять будинків загальною площею 11 тисяч квадратних метрів. Тутешні новосели – робітники виробничих об’єднань «Запоріжтрансформатор», «Перетворювач» та арматурного заводу».
До речі, 29 вересня 1972 року офіційно приймається до експлуатації й перша школа Осипенківського житломасиву. В спадок від вже закритої школи на вулиці Істоміна вона отримує №87. Вулиця ж, де побудований новий навчальний заклад, трохи згодом отримає назву «Хакаська».
Рівно за рік – 29 вересня, вже 1973 року — приймуть до експлуатації перший житловий будинок сусідньої з Руставі Зестафонської вулиці. Його адреса — Зестафонська, 14.
Стосовно ж назви житломасиву, який в народі звуть «Осипком», маю одне припущення. Поруч з масивом розташовується вулиця Талаліхіна. До 1970 року вона мала назву на честь відомої уродженки Запорізької області — льотчиці Поліни Осипенко. Можливо при проєктуванні житломасиву це й взяли до уваги обираючи для нього ім’я.
2012
28 вересня 2012 року в Запоріжжі урочисто відкрили Арт-алею кованих картин.
У 2012 році відбувається масштабна реконструкція запорізького парку Трудової слави. Під час неї, 28 вересня, тут відкривають Арт-алею кованих картин. П’ять інсталяцій у вигляді картин презентували під загальною назвою «Запоріжжя – місто, яке надихає».
«Арт-алея – це 5 кованих картин розміром 1,80 на 2,40 м, які виконані у технології художнього кування. Картини можуть використовуватися як інтерактивні фоторамки: будь-хто може стати героєм картини й отримати пам’ятне фото в одній з історичних епох», – пояснюють у 2012 році журналісти. Тематика об’єктів аллеї – Запоріжжя та його історія. Їх назви – «Запорізький дуб», «Сталевар», «Весна на Зарічній вулиці», «Запорожець» та «Карта України»
Ідея подарунка та реалізація проєкту належить компанії «Київстар».
2020
29 вересня 2020 року Нацбанк України вводить до обігу монету, присвячену Запоріжжю
29 вересня 2020 року в обіг введено монету «Славетне місто Запоріжжя». Вона належить до серії українських монет «Стародавні міста України» та має номінал у 5 гривень.
На аверсі монети – «на тлі вертикальної матової смуги, що символізує Дніпро, стилізовані споруди острова Хортиця, герб міста (праворуч), план Олександрівської фортеці (ліворуч), що, як два береги ріки, з’єднані мостом». На реверсі – «стилізована композицію, що поєднує історію та сьогодення міста: на тлі дзеркального абрису козацького профілю — церква Святого Миколая, ліворуч від якої — скульптура кам’яного охоронця історії, праворуч на монеті — історична будівля міста, тлом усієї композиції слугують стилізовані сучасні житлові будівлі, унизу горизонтальний напис «ЗАПОРІЖЖЯ», під яким — гребля ДніпроГЕСу».
Матеріал монети – нейзильбер, маса – 16, 54 г, діаметр – 35 мм. Автори монети – художниця Марина Куц, скульптори Володимир Атаманчук та Володимир Дем’яненко. Під час введення монети в обіг 2020 року, Національний банк України реалізовував її за ціною 40 гривень. Зараз приблизна вартість цієї монети – 241 гривня.
На сьогодні наша чергова мандрівка в часі добігла свого кінця. Сподіваюсь, що далі буде. Для охочих підтримати появу нових матеріалів на цьому сайті, або просто підбадьорити мене кавою, нагадую номер карти:4149 6293 3142 8607 (Приват, Вертепний Р.В.). Дякую всім добрим людям за підтримку! Вона надихає не зупинятися!
© Роман Акбаш, akbash.zp.ua, 26 вересня 2023. Текст статті та фотоматеріали до неї поширюється за ліцензією «Creative Commons із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» та з обов’язковим активним гіперпосиланням на цю вебсторінку. Будь-яке використання без виконання вищезазначених умов забороняється. Дякую за розуміння!