32 роки тому над головною будівлею Запоріжжя вперше був піднятий синьо-жовтий прапор
Національний прапор над облрадою, 100-й запорізький комбайн та ватага Нестора Махна — ці та інші цікавинки цього дня в історії Запоріжжя знову до вашої уваги.
1909
27 вересня 1909 до виконання обов`язків головного пожежника Олександрівська приступив Дмитро Щеговський
У 1909 році у протипожежному господарстві Олександрівська відбувається ротація його керівників. На посаді брандмейстера замість Горбатко, який пропрацював 10 років, з 27 вересня починає працювати Дмитро Щеговський.
Стисло про нового брандмейстера – Дмитро Михайлович Щеговський, 24 роки, закінчив курси пожежної справи, до переїзду в Олександрівськ працював брандмейстером у Петербурзі. Умови праці в Олександрівську – зарплата 600 рублів на рік, безплатна двокімнатна квартира з кухнею в будівлі пожежного депо, «з опаленням та освітленням», страховка.
За два роки саме Щеговський став ініціатором відкриття в Олександрівську Вільного пожежного товариства – організації добровільних помічників пожежників. Міським брандмейстером Дмитро Михайлович працював до 1914 року. Після чого працював брандмейстером у губернському Катеринославі. При переведенні Щеговський отримав від олександрівської міської управи наступну характеристику:
«… им совершенно реорганизована городская пожарная команда и благодаря умелому ведению дела поставлена на должную высоту. При нем улучшен пожарный обоз и количественно и качественно. По его инициативе в г. Александровске организовано Вольное пожарное общество, в котором он состоит членом правления и начальником Вольной пожарной дружины. Щеговский отличается полным знанием вверенного ему дела и безупречным поведением».
1918
27 вересня 1918 року олександрівська преса повідомляє про нову «розбійничу ватагу» в околицях нашого міста
27 вересня 1918 року олександрівська газета «Зоря» розміщує статтю під голосним заголовком – «Кривавий терор у повіті. Убивство 12 чоловік»! В ній розповідається про «розбійничу ватагу», яка почала діяти в районі Михайлово-Лукашівської й Гуляйпільської волостей. Повідомляється, що кількість членів банди – 20-30 людей. «У розпорядженні бандитів є кулемети, гвинтівки, бомби…… Ватагу очолюють п’ять кінних бандитів, які називають себе козаками кінної сотні Олександрівського повітового коменданта», – пише «Зоря».
Також газета повідомляє деякі подробиці перших «акцій» цієї «ватаги». Серед них – вбивство поміщиці Гесиної, розстріл у Михайло-Лукашеве начальника місцевої Державної варти Іванова, страта гуляйпільського волосного голови Чебиряка, вбивство трьох офіцерів і двох козаків повітової охоронної сотні, вартового Манька та трьох австрійських вояків. «В погоню за ватагою направлено загін варти, солдат кінної сотні та австро-угорські загони… Нікого з учасників її затримати поки не вдалося», – пише «Зоря».
Саме так починалася історія майбутньої Повстанської армії махновців. Цією розбійницькою ватагою були не хто інші, як Махно та його товариші. «У спогадах самого Махна частина наведених фактів знаходить підтвердження. Щоправда, у викладі «батька» вони виглядають більш значущо. Наприклад, як він писав, поблизу села Лукашове махновці натрапили не на п’ять вартових, а на «загін гетьманської варти та роззброїли його, а частину офіцерів розстріляли, потім повісили керівника Лукашівської сільської варти»», – коментує це монографія Владислава Верстюка «Махновщина: селянський повстанський рух на Україні (1918–1921)».
1930
У вересні 1930 року завод «Комунар» випускає 100-й комбайн
«Робітники заводу «Комунар» випустили 100-й комбайн!», – рапортує 27 вересня 1930 року газета «Вісті ВУЦВК». Та повідомляє подробиці: «Робота проводилася у надзвичайно високих темпах: протягом доби зібрано 12 машин».
До речі виготовляти комбайни (перші вітчизняні!) на запорізькому заводі «Комунар» почали в тому ж 1930 році. «К массовому производству комбайнов завод „Коммунар” приступил в середине прошлого года… В первые месяцы завод с трудом выпускал по 1 комбайну в день», – повідомить вже 1931 року книга «Рождение советского комбайна».
До вересня 1930 року майбутній «Автозаз» випустив лише 49 комбайнів. А ось за весь вересень, який на заводі проголосили «ударним» – 61!
До речі, місто Запоріжжя у 1930 році книга ««Рождение советского комбайна» описує в традиційному для радянських часів стилі. Цитата:
«Город Запорожье известен всем, кто приезжал на Днепрострой, но в нетерпеливом стремлении взглянуть поскорее на строительное чудо на Днепре редко кто проявлял интерес к городу… Да и не интересен он сам по себе. Он был всегда второстепенным торговым и промышленным центром, довольно бойким, но в стороне от главных путей. Город живет в предвкушении своего грандиозного будущего, когда из просто Запорожья он превратится в Великое Запорожье… Новый город возникает на пустырях по берегу Днепра, и жилищное строительство с новыми многоэтажными домами, с широкими прямыми проспектами, площадями для парков, начинает вплотную подходить к захолустным окраинам старого Запорожья. Старый и новый город должны слиться. Сейчас в городе числится свыше 100 тыс. чел. (еще два года назад было тысяч 50), а в ближайшие годы будет больше 200 тыс».
А це ось про завод «Комунар», цитата:
«Первое, что замечает приезжий в Александровск-Запорожье по пути на Днепрострой—это заводские стены, которые начинаются у самой станции и тянутся по обе стороны длинного бульвара. За стенами видны корпуса цехов, старые и новые. В готическом стиле, столь приятном вкусу старых немецких колонистов, возвышается здание заводоуправления. Это и есть завод „Коммунар”, вошедший с первым советским комбайном в славную историю советского машиностроения. Он объединил при своем возникновении 4 разных завода, принадлежавших до революции немцам-капиталистам. Заводы эти строили с.-х. простые машины—плуги, бороны, сеялки, сноповязалки, сенокосилки…».
1935
У вересні 1935 року Запоріжжя відвідує міжнародна військова делегація
27 вересня 1935 року газета «Вісті» повідомляє: «У місті Запоріжжя перебували французька, чехословацька та італійська закордонні військові делегації, що були присутні на маневрах Київського військового округу». Серед об’єктів, які оглянули гості – «Дніпрогес, алюмінієвий завод, Хортицька науково-дослідна сільськогосподарська станція та німецький колгосп ім. Хатаєвича».
До речі, тоді ж, як повідомляє видання, в Запоріжжі гостює й делегація з Канади. Спортивна! «9 представників канадської спортивної секції Спортінтерну оглянули Дніпрогес», – пишуть «Вісті».
1947
27 вересня 1947 року свою першу повоєнну продукцію видає цех холодної прокатки «Запоріжсталі»
1947 року активно повертається до роботи після повоєнного відновлення комбінат «Запоріжсталь». 29 червня була задута доменна піч №3, 30-го – зданий в експлуатацію слябінг. 30 серпня було закінчено відновлення тонколистового цеху. І ось нова подія – 27 вересня видає першу післявоєнну продукцію цех холодної прокатки. Вже наступного дня перші ешелони листової сталі відправляються до автомобілебудівних заводів країни.
Перший повоєнний автомобільний лист проводжають урочисто – з мітингом! На останньому — сила людей. «Зібралось людей тисяч 20-25. У цеху холодного прокату всюди сиділи будівельники та металурги, ті, хто підняв цей завод із руїн», – згадував пізніше Веніамін Димшиц, керівник тресту «Запоріжбуд».
До речі, серед тих, хто виступає на трибуні мітингу – Леонід Брежнєв, тодішній перший секретар Запорізького обкому. Перед трибуною — паротяг у квітах та платформи з першим запорізьким листом. На одній із платформ цього ешелону — щит із написом: «Приймай, Батьківщино, запорізький сталевий лист!».
На фотографіях – 1947 рік, той самий мітинг на “Запоріжсталі”
1991
27 вересня над головною будівлею Запорізької області вперше замайорів синьо-жовтий прапор
Майже кінець вересня 1991 року. Вже місяць як прийнятий Акт поголошеня незалежності України. А ось синьо-жовтого прапора над будівлею Запорізької облради все ще нема. Над міською радою він з’явився ще 10 вересня. А ось обласна влада не квапиться…
Дехто з депутатів облради не бажає бачити на головний будівлі області «бандеровський», як вони говорять, прапор. Найбільш активно виступає проти цього депутат В’ячеслав Богуслаєв – той самий!
«На 27 вересня була призначена сесія обласної ради. З головою облради Дем’яновим домовилися, що він внесе питання підняття національного прапора до порядку денного. 26 вересня, як завжди напередодні сесії, роздали матеріали до неї. Дивлюся, а цього питання у порядку денному немає. На нараді піднявся ґвалт. Особливо обурювався майбутній “герой України” Богуслаєв: «Никогда в Запорожье не будет бандеровского флага»», – згадував в одному з інтервью Костянтин Лямцев, у 1991 році депутат облради, співзасновник запорізької «Просвіти», перший голова Запорізького міського осередку Народного Руху України.
27 вересня у порядку денному питання підняття прапору так і не з’явилось. «Якщо я його винесу, то потім винесуть мене», – відповідав голова облради. А перед «Білим домом» тим часом вже зібралась патріотична юрба. Залунали гасла: ««Прапор — на раду! Прпор – на раду!»…
Після сигналу Лямцева, що питання прапору депутати ігнорують, активісти кинулися у двері обкому. Міліція їх не зупинила. Зовсім скоро над головною будівлею області вперше замайорів синьо-жовтий прапор.
«Зі співом «Ще не вмерла Україна» прапороносці пішли нагору. Прапор підняли замість червоного. Надворі люди чекали цієї хвилюючої миті, а коли вона настала, прапор почали піднімати, ми усі заспівали «Ще не вмерла Україна». Так закінчилася епопея з утвердженням у Запоріжжі синьо-жовтого прапора, який згодом став державним і за який ми боролися», – згадував Костянтин Лямцев.
На сьогодні – все, наша чергова мандрівка в часі добігла свого кінця. Сподіваюсь, що далі буде. Для бажаючих підтримати появу нових матеріалів на цьому сайті, або просто підбадьорити мене кавою, нагадую номер карти:4149 6293 3142 8607 (Приват, Вертепний Р.В.) . Дякую всім добрим людям за підтримку! Вона надихає не зупинятися!
А тих, кого надихають мої історії наживо, запрошую на суботню прогулянку. 30 вересня, о 15:00, розпочинаємо мандрівку правобережними околицями Дніпрогеса – екскурсію «Блиск та злидні Дніпробуду». Подробиці та бронювання місць – за посиланням: https://forms.gle/bTAih2cwUQoBpb1o7
© Роман Акбаш, akbash.zp.ua, 26 вересня 2023. Текст статті та фотоматеріали до неї поширюється за ліцензією «Creative Commons із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» та з обов’язковим активним гіперпосиланням на цю вебсторінку. Будь-яке використання без вищезазначених умов забороняється. Дякую за розуміння!
Джерела:
Фото: “Атипове Запоріжжя”; власні архіви.