3 та 4 липня в історії Запоріжжя – про історичні події цього дня читайте в традиційному огляді нашого сайту.
1594
ЕРІХ ЛЯСОТА ТА ХОРТИЦІ
У 1594 році Україною мандрує дипломат Священної Римської Імперії Еріх Лясота. Посол імператора Рудольфа II веде з запорожцями перемовини про укладання антитурецького союзу. А ще Лясота в цей час веде щоденник. Із записів останнього можна узнати багато цікавого й про наш край. Наприклад, таке, цитую:
«4 липня ми пройшли мимо двох річок, які носять назву Московки і течуть у Дніпро з татарського боку, звідки до острова Хортиці одна миля… Потім пристали до берега нижче , поблизу острова Малої Хортиці. Тут років тридцять тому був збудований замок Вишневецького, зруйнований турками і татарами. Біля цього острова виливаються в Дніпро з руського боку три річки, всі звуться Хортицями, і назву цю вони передали обом островам».
А про Велику Хортицю (Chorticze) Лясота писав наступне: «Красивий, високий, великий і веселого острова у дві милі завдовжки… На цьому острові козаки звичайно тримають узимку своїх коней».
1869
ПЕРШИЙ ПОЧЕСНИЙ ГРОМАДЯНИН МІСТА
4 липня 1869 року в Олександрівську з’являється перший у його історії почесний громадянин. В цей день імператор задовольняє клопотання олександрівського міського товариства – надає почесне звання графу Олександру Канкріну.
Олександр Канкрін у 1856 році був обраний маршалком («предводителем», рос.) дворянства Олександрівського повіту. Згодом працював головою повітової управи Олександрівського земського зібрання.
За працю на останній посаді Олександрівське міське товариство й вирішило вшанувати Канкріна званням почесного громадянина міста. Серед заслуг графа у відповідному клопотанні відзначалися: привітність та широка благодійність – «що дала хліб багатьом бідним родинам Олександрівська, а також «сприяння місту в отриманні від уряду коштів на покращення пожежної частини».
1903
АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ЛЕПП І ВАЛЛЬМАН»
3 липня потужна промислова компанія «Лепп і Вальман» стає акціонерним товариством. З торгового будинку вона реорганізується в АТ «Торгово-промислове товариство Лепп і Вальман». На той час компанії належали три чавуноливарних і машинобудівних заводи. Два з них – на території в межах сучасного міста Запоріжжя. Це – підприємства в Хортиці (зараз – Верхня Хортиця, вулиця Істоміна 33,а) та у Шенвізе (зараз – частина «Автозазу»). Ще один завод компанії знаходився у Павлограді.
На цих заводах виготовлялись сільськогосподарські знаряддя та машини (косарки, жниварки, молотарки, сівалки, віялки, борони, олійні машини…). Також тут працювали чавуноливарні цехи -вироблялися парові машини та котли, черепичні преси, верстати, деталі та інша ливарна продукція. Кількість робітників у 1903 році: в Шенвізе – 170 осіб, у Хортиці – 96, у Павлограді – 20. Вартість майна торгового будинку на той час оцінювалась у 810 000 рублів.
За уставом нового акціонерного товариства його основний капітал складав ще більшу суму – 1 200 000 рублів. Це – 1200 іменних акцій по 1000 рублів. Усі вони були розподілені між 10 акціонерами. Найбільшу долю у бізнесі отримали засновники торгового будинку «Леп і Вальман» – Петро(Пітер) Петрович Лепп (250 акцій), Андрій (Андреас) Андрійович Вальман, Абрам (Абрахам) Петрович та Іван (Йоган) Герхардовіч Леппи (всі – по 300 акцій).
Також акціонерками стали й найближчі родички засновників – Катерина (Катаріна) Петрівна Вальман (в дівоцтві – Леп, донька засновника родинного бізнесу Пітера Леппа та його дружина його компаньйона Андреаса Вальмана), Єва Герхардівна Лепп, Юстина Германівна Леп (в дівоцтві – Нібур) та Марія Германівна Вальман (в дівоцтві – Нібур). Також було й два запрошених акціонери – Ісаак Дік (керівник складом компанії, 12 акцій) та Абрам Пеннер (завідувач павлоградського заводу, 10 акцій).
Місце розташування правління акціонерного товариства – Шенвізе (з 1911 року – Олександрівськ). Головою правління до 1918 року був Йоган Герхардович (Іван Єгорович) Лепп – онук засновника династії Пітера Леппа, керівник заводу товариства в Шенвізе, активний громадський діяч та меценат, почесний громадянин Олександрівська, гласний (депутат) Олександрівської міської думи. У 1920 році заводи товариства «Леп і Вальман» були націоналізовані більшовиками.
1948
ДОМНА №4
Вранці 4 липня 1948 року на «Запоріжсталі» була задута доменна піч №4 – перша в країні цільнозварна домна. Ввечері того ж дня на ній був виготовлений перший чавун.
На фото: монтаж домни-4 – довкола усієї печі розташувалися зварювальники. Через велику товщину сталевих листів зварювання їх проводилася з обох боків – зовні та зсередини. Першу у нас в країні цільнозварну домну зварювальники «Стальмонтажу» зварили за 34 дні!
«Доменна піч № 4 споруджена у небувало короткий термін – за 3,5 місяці. Раніше домни будувалися за рік і більше. Нова піч значно досконаліша за інших, її без перебільшення можна назвати найкращою в Союзі», – повідомив в день пуску домни голова урядової комісії Загорулько.
1964
П’ЯТИДЕННИЙ РОБОЧИЙ ТИЖДЕНЬ
4 липня 1964 року – історична субота! Вперше за багато років для запоріжців вона є вихідним неробочим днем. З липня 1964 року Запоріжжя переходить на п’ятидений робочий тиждень! Відтепер у багатьох запоріжців є повноцінний уїк-енд. Робочий графік із двома вихідними – суботою та неділею – наші земляки освоюють першими в Україні та одними з найперших у всьому СРСР. Поки що це експеримент, для всієї країни це нововведення законодавчо закріплять лише за три роки – у 1967-му.
До речі, п’ятиденка не скорочує тривалість робочого тижня, норматив залишається старий: не більше 41 години, але за 8-годинного робочого дня. Раніше п’ять днів працювали по 7 годин, а у суботу був укорочений день – 6-годинний. Головний плюс нововведення: з’явився, як кажуть, «суцільний масив вільного часу» – день замість додаткової вільної години щовечора.
1967
БЕЛЬФОР
На початку липня 1967 року у Франції гостює делегація запорізької влади. В її складі – голова місквиконкому ґволодимир Площенко, головний архітктор Сергій Василевський та секретар Жовтнего райкому Ірина Ножкіна. Під час дружнього візиту наші посадовці знаходять для Запоріжжя ще одне місто-побратим. Угоду про дружбу та розвиток культурних відносин з нашим містом підписує влада французького містечка Бельфор.
«Наша делегація в знак дружби вручила муніципальній раді Бельфора макет ковша з розплавленим металом. Нашій же міській раді була подарована 36-клограмова статуя лева – символ Бельфора», – пише у 1967 році газета «Запорізька правда».
Про сам Бельфор запорізьким журналістам розповідає запорізький «мер» ВолодимирПлощенко: « Містечко – невелике. Населення – трохи більше 60 тисяч осіб. Розташований Бельфор у східній частині Франції – в Ельзасі. У серпні 1966 року делегація муніципалітету міста на чолі з його мером гостювала в Запоріжжі. Тоді і зав’язалися наші дружні відносини».
За два роки – у 1969 році – назву на честь Бельфора отримає одна з запорізьких вулиць – бульвар Бельфорський на Правому березі.
1975
ВУЛИЦЯ БУДЬОННОГО
У другій половині 1975 року до експлуатації приймають перші будинки нової запорізької вулиці. Назва у неї з’являється 3 липня. В цей день міськвиконком надає вулиці Хортицького житломасиву назву «Будьонного». Секції першого її будинку (№16) будуть прийняті до експлуатації у серпні-жовтні 1975 року.
Назва вулиця, звісно ж, не пережила декомунізації. У 2016 року вона отримала нову назву – «Світла».
1977
СВІТОВИЙ РЕКОРД ЯЩЕНКА
2-3 липня 1977 року у американському Річмонді проходить матчева зустріч легкоатлетичних юніорських збірних США та СРСР. За результатами змагань загальну перемогу здобувають американці. Але їх тріумф затьмарює (та взагалі стає одною з головних спортивних новин року) успіх 18-річного запоріжця Володимира Ященка.
Запорізький юніор здобуває сенсаційну перемогу в секторі для стрибків у висоту. В Річмонді він поступово б’є один рекорд за другим! Спочатку Ященко стає рекордсменом світу серед юніорів – долає висоту 227 сантиметрів. Потім наш земляк стає найстрибучішим серед європейських спортсменів – встановлює «дорослий» рекорд континенту (231 см). А вже через декілька хвилин Володимир на очах в американців замахується на світовий рекорд, який належить американському ж стрибуну Дуайту Стоунзу. Останній у 1976 році підкорив планку на висоті 232 см. Ященко у Ричмонді замовляє на один сантиметр вище, розганяється і … Стрибає найвище всіх на планеті Земля – долає висоту 2 метри 33 сантиметри!
За легендами, арену того дня Ященку довелося покидати вже без спортивної екіпіровки – її просто розірвали на сувеніри ошелешені виступом запоріжця американські вболівальники. Особливо наполегливими були вболівальниці. Ще б пак, за рекордсменом може ридати й сам Голлівуд – молодий, 193 сантиметри заввишки, копиця золотого волосся, римський профіль, смоляні брови, бездонні очі, чарівна посмішка та торс, нібито виточений самим Мікеланджело.
8 липня Володимир Ященко знову опинився в обіймах вболівальників – вже запорізьких! Багато містян тоді зібралося на вокзалі «Запоріжжя-1» – урочисто зустрічають нового рекордсмена світу та його тренера Василя Телегіна. У руках зустрічальників – квіти та саморобні транспаранти, на кшталт «Даєш висоту 240!». Тут же й батьки рекордсмена: сталевар-пенсіонер Ілля Кирилович та листоноша 53-го відділення зв’язку Марія Іванівна. Багато на пероні й представників середньої школи №59. ЇЇ Ященко закінчив лише за рік до встановлення свого першого світового рекорду.
«Я щасливий, що зміг гідно підтримати честь вітчизняного спорту. Звання рекордсмена зобов’язує мене підкорювати нові висоти», – каже запорожцям на вокзалі Володимир Ященко.
Такими були події 3 та 4 липня в історії Запоріжжя. Не перемикайтесь, далі буде! Дякую всім добрим людям за підтримку та донати. Вони надихають та надають сил!
Друзі, продовжую вам розповідати про наше місто в інтернеті. У мене та у Запоріжжя ще стільки цікавого – розповідати й розповідати. Тож не зупиняюсь – попри всі негаразди та завдяки вашій підтримці. Щиро дякую всім, хто підтримує!
Карта: 4149 6293 3142 8607 (Приват, Вертепний Р.В.).
PayPal: retrozp@gmail.com.
© Роман Акбаш, akbash.zp.ua, 4 липня 2023. Текст статті та фотоматеріали до неї поширюється за ліцензією «Creative Commons із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» та з обов’язковим активним гіперпосиланням на цю вебсторінку. Будь-яке використання без вищезазначених умов забороняється. Дякую за розуміння!
Джерела:
Фото: “Атипове Запоріжжя”; власні архіви.