26 та 27 червня в історії Запоріжжя – про історичні події цього дня читайте в традиційному огляді нашого сайту.
1914
«КЛІФ»
27 червня 1914 року у стартує літня першість Катеринославської футбольної ліги. До турніру групи «Б» чемпіонату Катеринославу долучається і команда нашого міста – олександрівський «КЛІФ».
Нагадаю трохи про грандів місцевого футболу 120-річної давнини. Назва «Кліф» розшифровується, як «Клуб любителей игры в футбол». Організатор команди – Іван Дедушинський, відставний офіцер та інженер олександрівського заводу Бадовського. Команда була лідером місцевого футболу з 1914 по 1917 роки. Вона була сформована навесні 1914 року на базі найсильнішого до того футбольного колективу міста (іноді називали збірною міста) – команди «Олександрівська» («Александровская»). Остання команда – нижче на фотографії 1912 року.
Судячи з усього у 1915 році «Кліф» не знайшов гідних суперників у рідному місті і відправився змагатися з катеринославськими командами. Суперників наших земляків у группі «Б» чемпіонату Катеринослава було троє – «Аіда», «Спорт» та команда з дещо неоднозначною назвою «Унітас». Наш «Кліф» фінішував на другому місці. Так описував результати турніру журнал “Къ спорту!” : «Въ классе “Б” спорили за первое место “Аида” и “К.Л.И.Ф.”. Первый, обыгравъ “Клифъ” (4:3), съ большимъ трудом вышелъ на первое место…”.
1960
ЗАВОД ШТУЧНИХ ШКІР
27 червня 1960 року – день народження Запорізького заводу штучних шкір. Саме у цей день на підприємстві було випущено перші сотні метрів штучної шкіри – «на тканинній основі з полівінілхлоридним покриттям».
Спочатку на заводі випускали полівінілхлоридні плівки й вогнестійкі шкіри для авіаційної та теплотягобудівної галузей промисловості. Вперше в країні тут виготовили матеріал «еластин» для взуттєвої промисловості. Згодом освоїли виробництво м’якої поліуретанової шкіри-замінника та столової клейонки.
У 1980-і роки на підприємстві були створені штучні матеріали для космічної техніки що не мали на той час аналогів у світі – біостійкі, антистатичні та негорючі (витримували температуруру до 1000 °С). Їх використовували для оббивки внутрішніх приміщень орбітальної станції «Мир». 1990 року вперше в Україні на Запорізькому заводі штучних шкір освоїли виробництво палітурного матеріалу “бумвініл” для поліграфічної промисловості.
З 1966 по 199 роки директором заводу працював Рафаель Мурадян – лауреат Державної премії УРСР у галузі науки й техніки, почесний громадянин міста Запоріжжя, член Академії Інженерних Наук України, Заслужений працівник промисловості. 1999 року завод перетворився на ЗАТ “Іскож-2000”.
1979
БОГДАН ЗАВАДА
26 червня 1979 року у Запоріжжі народився Богдан Завада – Герой України. Богдан навчався в школі № 63 та гімназії № 7. Службу розпочав у 1997 року в полку спеціального призначення «Гепард». У грудні 1998 року підписав контракт на проходження служби у внутрішніх військах.
Під час служби пройшов шлях від солдата строкової служби до офіцера. У 2012 році став командиром роти спеціального призначення полку «Гепард», згодом – командиром механізованої роти спеціального призначення 9-го полку Національної гвардії України.
Влітку 2014 року лейтенант Завада зі своєю ротою брав участь в антитерористичній операції на сході України. 16 липня 2014 року Богдан Завда загинув у бою поблизу прикордонного села Маринівка у Шахтарському районі Донецької області.
«Перед цим він підбив БТР терористів, знищив 10 терористів і цим допоміг перегрупуватися бійцям Нацгвардії на блокпосту», – так про загибель запорізького лейтенанта повідомляв міністр внутрішніх справ Арсен Аваков.
Указом Президента України № 600/2014 від 19.07.2014 року за виняткову мужність, героїзм і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету і територіальної цілісності Української держави, вірність військовій присязі Богдану Заваді присвоєно звання «Герой України». Ім’я Героя зараз має одна з вулиць Шевченківського району Запоріжжя. Меморіальна дошка, присвячена Богдану Заваді відкрита на будівлі Запорізької гімназії № 7.
1987
СЕРГІЙ СЕРГЄЄВ
27 червня 1987 року в Криму відбувається злочин, що потягнув за собою цілу серію подій, які шокували наше Запоріжжя. «27 червня цього року Сергєєв при спробі зґвалтування вбив у Ялті ленінградську студентку Тетяну…» – розповість про це вже в липні полковник Тищенко, очільник УВС Запорізького облвиконкому. Так починалась історія «Запорізького маніяка». Його ім’я відоме кожному мешканцю Запоріжжя зразка 1987 року – Сергій Сергєєв. Мою докладну статтю за мотивами найгучнішої запорізької справи 1980-х читайте за посиланням – ось тут.
1992
ШКОЛИ НОВОГО ТИПУ
У червні 1992 року міськвиконком ухвалює рішення про створення в Запоріжжі трьох «загальноосвітніх шкіл нового типу». Дві з них – на базі вже існуючих навчальних закладів. Так школа №33 стала школою № 33 естетично-гуманітарного профілю, а СШ №96 – українським колегіумом № 96.
Ще одна нова «школа нового типу» – «Запорізька міська єврейська національна школа-гімназія “Алеф”». Вона повинна почати свою роботу з 1 липня 1992 року. Юридична адреса гімназії на той час – вул. Артема, 71. У вересні 1994 року «Алеф» отримає нову домівку – приміщення по проспекту Маяковського, 14, яке раніше займав Центр дозвілля дітей та юнацтва Орджонікідзевського району.
1994
ПЕРШИЙ ВСЕНАРОДНО ОБРАННИЙ ГОЛОВА
26 червня 1994 року у Запоріжжі відбуваються місцеві вибори. Вперше в історії всі запоріжці виборчого віку мають можливість проголосувати за кандидатів у мери міста. До речі, «мерська» посада тоді ще не «міський голова», а «голова міськради».
Претендентів на «мерство» усього лише четверо – Олександр Головко, Олександр Бережний, Ігор Марненко та Геннадій Капітоненко. До другого туру виходить чинний на той час мер Запоріжжя – Олександр Головко. Його головою міськради обрали у 1992 році – тоді ще голосуванням лише серед міських депутатів.
Також до другого туру виборів потрапив Олександр Бережний – колишній партійний функціонер, який в радянські часи працював першим секретарем райкомів та міськкомів, як комсомолу, так і компартії. Перемогу у виборчих перегонах одержав Головко – 52% голосів виборців. У Бережного – 42 % голосів.
2002
«НОВА АРХЕОЛОГІЧНА ШКОЛА»
27 червня – день народження громадської організації «Нова археологічна школа». Вона була створена 2002 року, як невеликий гурток археології для дітей на базі обласної станції юних туристів. «З тих пір ми, фанатики, співчуваючі та волонтери, безперервно працюємо над вивченням культурної спадщини та популяризацією її для вас», – розповідає офіційний сайт «НАШ».
Засновники НАШ – випускники історичного факультету Запорізького національного університету – Олег Тубольцев, Дмитро Кобалія та Ігор Пащенко. Беззмінний керівник Нової археологічної школи – знаний запорізький археолог та працює старшим науковим співробітником Національного заповідника «Хортиця». Олег Тубольцев. Або Вождь – як його називають члени колективу.
У НАШ беруть участь юнаки та дівчата, які захоплюються історією рідного краю. Кожного року до співпраці у школі долучаються від 80 до 100 представників молодого покоління, які, крім туристично-археологічної діяльності, займаються і науковою працею.
Вітаю всіх причетних з 21-ю річницею Нової археологічної школи!
2014
«ТИСЯЧОРІЧНЕ ЗАПОРІЖЖЯ»
27 червня 2014 року сесія Запорізької міської ради прийняла рішення № 47 «Про затвердження звіту робочої групи із уточнення дати заснування м. Запоріжжя». Тоді депутати не лише затвердили звіт, але й керуючись ним вирішила «вважати 952 рік датою виникнення першого поселення на території сучасного міста Запоріжжя». Після цього у багатьох джерелах наше місто одразу постаршало майже у чотири рази – вік його миттєво пересягнув межу в 1000 років.
Відбулося це, як йдеться у рішенні №47: «на підставі трактату Візантійського імператора Константина VII Порфієродного «Про управління імперією». Документ визначає твір візантійця (насправді не «Порфієродний», а «Порфірородного» або «Порфірогенета»), як «першу письмову згадку про існуючі городища на обох берегах Дніпра та на острові Хортиці».
Проте таке трактування творчості Костянтина Порфірогенета цілком могло б здивувати й самого автора. Та й вже неабияк здивувало та продовжує дивувати багатьох сучасних істориків та краєзнавців. Тому що насправді Костянтин VII у своїй праці жодним словом не згадав будь-яке поселення на території, що зараз входить до меж сучасного міста Запоріжжя. Щоб у цьому переконатися достатньо прочитати відповідний розділ трактату «Про управління імперією».
Відкриваємо книгу Костянтина Багрянородного “Про управління імперією” (видавництво “Наука”, 1991 рік). 49 сторінка, розділ 9-а. Тільки тут можна прочитати про територію у межах сучасного міста Запоріжжя. Цитую: «Потім досягають так званої переправи Крарія, через яку переправляються херсоніти, [ідучи] з Росії, пачінакіти на шляху до Херсона… До цього місця спускаються пачінакіти і воюють проти росів. Після того, як пройдено це місце, вони досягають острова, що називається Св.Григорій». Ось власне і все: тільки острів Святого Григорія (Хортиця) та Крарій – вузьке русло Дніпра та легендарна переправа у місці трохи вище сучасної греблі Дніпрогесу. Та жодного «городища»! Лише «транзитні» херсоніти, пачінакіти (печенеги) та роси (русічі). Та жодної згадки про будь-яких місцевих мешканців!
«Члени робочої групи, які підписали вищезгаданий звіт (з про-цитованим вище висновком), свідомо або через свою недостатню обізнаність у питанні, яке їм було доручено дослідити, ввели в оману депутатів міської ради і видали бажане за дійсне», – вважає запорізький історик Руслан Шиханов.
До речі, у складі цієї робочої групи був і одіозний Андрій Авдєєнко – чи то «адмірал», чи то «академік». Зазвичай останнє, але підкреслю – «академік Української академії наук». А між Національною Академією наук України (НАНУ) та Українською академією наук різниця така сама, як між, наприклад, «Аdidas» та «Аbibas». НАНУ – державна інституція, «Українська академія наук» – громадська організація. «Членом-кореспондентом» останньої, згідно з розслідуванням видання «Експрес», у 2017 році можна було стати й без будь-якого вченого звання – лише заплативши 10961 гривню.
Такими були події 26 та 26 червня в історії Запоріжжя. Не перемикайтесь, далі буде! Співавторкою цього випуску стала Олександра Прохорова. Дякую їй та всім добрим людям за підтримку та донати. Вони надихають та надають сил!
Друзі, продовжую вам розповідати про наше місто в інтернеті. У мене та у Запоріжжя ще стільки цікавого – розповідати й розповідати. Тож не зупиняюсь – попри всі негаразди та завдяки вашій підтримці. Щиро дякую всім, хто підтримує!
Карта: 4149 6293 3142 8607 (Приват, Вертепний Р.В.).
PayPal: retrozp@gmail.com.
© Роман Акбаш, akbash.zp.ua, 26червня 2023. Текст статті та фотоматеріали до неї поширюється за ліцензією «Creative Commons із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» та з обов’язковим активним гіперпосиланням на цю вебсторінку. Будь-яке використання без вищезазначених умов забороняється. Дякую за розуміння!
Джерела:
Фото: “Атипове Запоріжжя”; власні архіви, сайт “Запорізька спадщина”;