30 та 31 березня в історії Запоріжжя: Голод та Нелюбов

30 та 31 березня в історії Запоріжжя – про історичні події цього дня читайте в традиційному огляді нашого сайту.

---

1783

Повітовий центр

 У 1783 році Олександрівськ поки що є лише «форштадтом» – населеним пунктом при фортеці. Але 30 березня того року йому надають особливого статусу – проголошують повітовим центром Катеринославського намісництва.

«На відміну від сільського поселення, місто, по-перше, є адміністративним центром певного району…  Виходячи з цього визначення, термін «місто» можна застосувати до Олександрівська починаючи лише з 30 березня 1783 року», – пише про цю дату у своїй праці «Про дату заснування міста Олександрівська в контексті інформаційної війни» запорізький історик Володимир Лініков.

За два роки Олександрівськ стане вже посадом. Але наприкінці століття втратить статус повітового центра. До числа таких у новоствореній Новоросійської губернії містечко не увійшло. Повітовим містом вже Катеринославської губернії Олександрівськ остаточно буде призначений у 1806 році.

1894

«Поставить хотя бы два фонаря»

31 березня 1894 року з клопотанням до Міської управи Олександрівська звертаються мешканці нижньої частини міста. Просять ««… озаботиться вымостить часть Московской улицы камнем, и поставить хотя бы два фонаря …».

Ймовірно, це найстаріша наявна документальна згадка про історичну назву однієї  з вулиць Запоріжжя. Московська, що була названа на честь річки Мокра Московки, була найнижчою вулицею Олександрівська. Та й однією  з найдовших – тягнулася від Тюремної площі (район сучасного шпиталю) до вулиці Фортечної. І, звичайно ж, однією з найстаріших – була забудована до середини позаминулого століття.

У 1930-і роки вулицю перейменували на честь Кірова. У 2016 році вона стала вулицею Академіка Амосова.

1921

Кічкаській міст

З 1918 по 1920 рік Кічкський міст неодноразово зазнав пошкоджень. Під час підриву 1920 рок він втратив свою центральну ділянку – проліт довжиною в 38 метрів.

Долею  мосту, а разом з ним і залізничного сполучення між Донбасом та Кривбасом, зацікавився особисто  нарком шляхів сполучення Фелікс  Дзержинський. 31 березня 1921 року він подав на затвердження Укррадтрударма проєкт постанови про відбудову Кічкаського мосту.

14 вересня 1921 року Кічкаській міст і залізничне сполучення ним були відновленні. До 1931 року, коли міст демонтували у зв’язку із завершенням Дніпробуду.

Рекомендую: як підривали Кічкаський міст?

1922

Голод

30 березня 1922 року  українською мовою була перекладена доповідь  норвежця Відкунга Кіслінга. Представник місії Фрітьофа Нансена (міжнародного комітету допомоги голодуючим) доповідав про голод в Україні.

 За даними Квіслінга, у 1921 році на території Запорізької губернії було зібрано лише 6 млн пудів збіжжя – в 16 разів менше порівняно з 1914 роком! «Певно десята частина була відібрана, як податок, або на допомогу населенню Волги. Коло 2, 1 млн пудів було зужито на озимий засів…», – доповідає норвежець. Залишилось 3,3 млн пудів збіжжя – на рік для «1,3 млн душ»! «Сих пудів, поділених регулярно  на щоденні пайки  у 200 г  на душу, не вистачило  б більше як на 3 місяці», – продовжує  Квіслінг.

Тобто, робить висновок норвежець, «можна було з математичною точністю передбачити, що голод розпочнеться в жовтні 1921 року і за кілька місяців захопить майже все населення». Далі у доповіді Квіслінг наводить жахливі цифри та факти. Лише станом на 1 лютого 1922 року і по довідках місцевих комітетів  на Запоріжжі голодувало 900 тисяч людей – 70% населення. До травня за розрахунками Квіслінга голод у Запорізькій губернії мав охопити 1100000 осіб. Або 88% населення краю! «Становище губернії просто жахливе. Вже тепер реєструють тисячі смертей на день, але вони без значної допомоги скоро перетворяться на десятки тисяч», – доповідає Відкунг Квіслінг.

До доповіді Квіслінга, яку поширювали на Заході,  місія Українського Червоного Хреста долучила декілька фотографій із регіонів, що голодують. «Се страшні фотографії. Се щось таке страшне, яке тільки рідко коли приходиться людині в своїм житті бачити», – так коментувала ці світлини у 1922 році канадська газета «Український голос». Серед цих фотографій були й такі, що були зроблені на Запоріжжі. Одну з них «Український голос» описав так: «У великій бляшаній мисці сидить, може 16 літний хлопець; живий – бо сидить, але життя по нім не видно, широко розкриті очі виглядають як очі трупа; з цілого тіла здається лишилася тільки шкіра, що держить кости при купі. А до сеї фотографії пояснення: “Іларіон Нищенко, хлопець з села Благовіщенки: з голоду убив свого трилітнього брата і з’їв його…”.»

1932

Григорій Нелюбов

31 березня 1932 року народився Григорій Нелюбов – запоріжець, член першого загону космонавтів.  Нелюбов закінчив у Запоріжжі школу №50. Зараз на її фасаді встановлена  пам`ятна дошка на честь цього свого випускника.

Також Нелюбов навчався у Запорізькому аероклубі, із Запоріжжя поїхав навчатися до авіаційного училища. У 1960 році льотчик Григорій Нелюбов був відібраний  до складу першого отряду космонавтів. У січні 1961 року отримав посвідчення космонавту Військово-повітрянних сил за номером №3. №1 та №2 – у Юрія Гагаріна та Германа Титова.  У день першого комічного польоту, 12 квітня 1961 року, Нелюбов був другим дублером Гагаріна. Також Григорів був серед претендентів на космічні польоти №2 та №3.

Мрія Нелюбова полетіти до космосу так і залишилася нездійсненою. У червні 1962 року  він був виведений із групи підготовки до польоту «Схід-3» та «Схід-4» за станом здоров’я. А за порушення військової дисципліни   у квітні 1963 року був  взагалі відрахований з загону космонавтів.

18 лютого 1966 року Григорій Нелюбов загинув  під колесами поїзда поблизу станції Іполітівка Далекосхідної залізниці. Є припущення, що то могло бути самогубство. Похований на цвинтарі села Уссурійського краю. Згодом частину землі з могили та речі Нелюбова було поховано на Капустяному кладовищі  у Запоріжжі.

1942

Дозволене святкування Великодня

Під час німецької окупації у Запоріжжі вперше за багато років офіційно дозволяється святкували релігійні свята. 30 березня 1942 року фельдкомендант міста  генерал-майор Гауль оголосив святковими днями Страсну п’ятницю та Великдень – 3 та 5 квітня.  Також дозволялося не виходити на роботу у суботу 4 квітня – за умов технічної недоцільності робіт на підприємствах.

Не зважаючи на воєнний час, у ніч з четверга на п’ятницю дозволялося ходити по місту  до півночі, а в ніч з суботи на неділю – всю ніч. Також німецька польова комендатура дозволила дзвонити в церковні дзвони.

2002

Вибори мера

31 березня 2002 року запоріжці обирають міського голову.  Без будь-яких шансів для інших кандидатів містяни віддають превагу чинному меру Олександру Поляку. Олександр Володимирович отримує рекордну (й до сих пір) кількість голосів – 65%!

Володимир Кальцев, який вперше боровся за посаду міського голови, опинився на другому місті. Але зі значним відставанням від Поляка – набрав 20 % голосів.

2002

Вибори до Верховної ради

Одночасно з міським головою запоріжці обирають і своїх представників у Верховній Раді. Так 2002 року до парламенту від Запоріжжя потрапляють три нових депутата – голова ради директорів корпорації «Рассвет» Петро Сабашук, головний редактор тижневика «Міг» Юрій Артеменко та перший заступника гендиректора «Запоріжсталі» Геннадій Горлов.

А серед партій більша частина запорізьких виборців все ще симпатизує комуністам. КПУ отримала від запоріжців 33% голосів.

Такими були події 30 та 31 березня в історії Запоріжжя. Не перемикайтесь, далі буде! Дякую за ваші коментарі, відгуки та донати. Вони надихають та надають сил, щоб не зупинятися у своїх мандрівках часом!

Друзі, тимчасово, до Перемоги, змінив професію – замість екскурсовода став добровольцем. Тому поки що на жаль не можу проводити екскурсії. Але продовжую вам про нього розповідати в інтернеті. У мене та у Запоріжжя ще стільки цікавого – розповідати й розповідати. Тож не зупиняюсь – попри всі негаразди та завдяки вашій підтримці. Щиро дякую всім, хто підтримує!
Карта: 4149 6293 3142 8607 (Приват, Вертепний Р.В.).
PayPal: retrozp@gmail.com.

 © Роман Акбаш, akbash.zp.ua, 31 березня 2023. Текст статті та фотоматеріали до неї поширюється за ліцензією «Creative Commons із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» та з обов’язковим активним гіперпосиланням на цю вебсторінку. Будь-яке використання без вищезазначених умов забороняється. Дякую за розуміння!