Фото: Максим Свіщов
Ця будівля знаходиться на розі Вінтера та Гребельної. Колись вона була головною на Дніпробуді. Ще трохи цікавинок про цей будинок – в черговому випуску рубрики “Місця Запоріжжя”
Місто змінюються. Змінюються постійно – десь щось набувають, десь щось втрачають. Причин того – купа. Одна з них – війни та їх наслідки. Велику кількість будівель та споруд Запоріжжя було знищено у 1940-ті роки – в часи вже попередньої війни. А деякі з тих, що, начебто, пережили лихоліття, насправді кардинально змінилися під час повоєнного відновлення. З таких – об’єкт нашої сьогоднішньої розповіді.
Ця будівля добре знайома запорожцям – її не можна не помітити на розі вулиці Гребельної та бульвару Вінтера. За старою пам’яттю багато хто називає її «Дніпроенерго». А на початку своєї біографії вона була головною будівлею Дніпробуду – його головною конторою, управлінням головного інженера Дніпробуду. Фактично це первісток всього будівництва Дніпрогесу – споруда була відкрита 14 листопада 1927 року. На той час будівництво Дніпрогесу тривало лише 8 місяців. Головна його контора до листопада, що називається, блукала по Кічкасу – розміщувалася то в конторі колишнього заводу Мартенса, то у колишньому аптечному складі.
До речі, осінню 1927 року було завершено першу чергу будівництва ще одного об’єкта – набагато відомого в країні та світі. Мова про будівлю Держпрома у Харкові – один із шедеврів архітектурного стилю «конструктивізм». Яскравим прикладом конструктивізму був і головний будинок Дніпробуду. Але дві споруди ріднить не лише це. У обох будівель, уявіть собі, одні батьки – архітектори Марк Фельгер і Самуїл Кравець.
Так, і «виконроб» – керівник будівництва – той самий. Начальником та головним інженером будівництва Будинку державної промисловості у Харкові був Павло Роттерт, він же – керував і будівництвом нашого сьогоднішнього героя. Павло Павлович, як і начальник Дніпробуду Олександр Вінтер – німець за походженням та уродженець Білостоцького повіту. На Дніпробуді працював заступником головного інженера. Відповідав, наприклад, за будівництво Шостого селища, залізничних гілок, Дніпровського промкомбінату, мостів через Дніпро.
Втім, є одне «але» – зараз на розі Вінтера та Гребельної стоїть не зовсім дітище Фельгера, Кравця та Роттерта. На жаль, будівля серйозно постраждала під час Другої світової війни. З жовтня по грудень 1943 року вона була самісенькому епіцентрі бойових подій – між правобережним плацдармом радянських військ (“Запорізька Мала земля) та серйозною лінією укріплень німецької армії.
До 1952 його майже заново відбудовували під керівництвом знакового для Запоріжжя архітектора – Георгія Орлова. За його проєктами в Запоріжжі будували споруди, як і до Другої світової війни, так після неї. Наприклад, повоєнний вигляд машинної зали Дніпрогесу – справа рук та голови Орлова. Взагалі, він – головний архітектор Дніпробуду другої половини 1940-х років
Звичайно ж, під час відбудови наша героїня-будівля дещо змінила свій зовнішній. Конструктивізм на той час у СРСР вже давно був у опалі. Від архітекторів вимагали зовсім іншого. Згідно з офіційними “трендами” змінилась і колишня головна будівля Дніпробуду. Над дахом з’явилась невелика вежа, а фасад став неокласичним – об’ємним, з ліпниною та символікою. Вийшов такий собі симбіоз конструктивізму та радянського неокласицизму – щось співзвучне архітектурному стилю Ар Деко.
На сьогодні все. Вийшов майже невеликий фрагмент нашої екскурсії Правим берегом. Бажаю нам усім якнайшвидше побувати на ній наживо! Не перемикайтеся, до нових зустрічей! Щиро вдячний усім, хто підтримує цей проєкт!
Друзі, тимчасово, до Перемоги, змінив професію – замість екскурсовода став добровольцем. Тому поки що на жаль не можу проводити екскурсії. Але продовжую вам про нього розповідати в інтернеті. У мене та у Запоріжжя ще стільки цікавого – розповідати й розповідати. Тож не зупиняюсь – попри всі негаразди та завдяки вашій підтримці. Щиро дякую всім, хто підтримує!
Карта: 4149 6293 3142 8607 (Приват, Вертепний Р.В.).
PayPal: retrozp@gmail.com.
© Роман Акбаш, akbash.zp.ua, 20 березня 2023. Текст статті та фотоматеріали до неї поширюється за ліцензією «Creative Commons із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» та з обов’язковим активним гіперпосиланням на цю вебсторінку. Будь-яке використання без вищезазначених умов забороняється. Дякую за розуміння!