27 та 28 березня в історії Запоріжжя: гребля Дніпрогесу

27 та 28 березня в історії Запоріжжя – про історичні події цього дня читайте в традиційному огляді нашого сайту.

---

1922

Комісія з вилучення церковних цінностей

27 березня 1922 року при Запорізькому губвиконкомі створюють комісію з вилучення церковних цінностей. Приводом для цього називають голод – вилученні цінності принаймні на словах обіцяють віддати комісії допомоги голодуючим. Навіть показово організовують декілька мітингів. Під час них “трудящі міста запропонували вилучити цінності з храмів і за них купити за кордоном хліб для людей, що голодують”

Згідно  з відповідними рішеннями ВУЦВК вилученню підлягали вироби із золота, срібла,  дорогоцінного каміння, платини та слонової кістки. Їх наказувалося вилучати не лише з православних  церков, а й із монастирів,  синагог, мечетей, молитовних будинків та костьолів. Вилученню підлягали навіть речі музейного значення. До речі, конфісковані раритети відправлялися  до Москви. Ось така собі масштабна експропріація української культурної спадщини.

На початку роботи Запорізької комісії декларувалося, що вона повинна повести вилучення цінностей у тижневий термін. Але фактично комісія припинила свою діяльність лише у липні 1922 року.

Звичайно, були й противники такої експропріації. Наприклад, своє обурення та протест у заяві  до Запорізької губернської комісії з вилучення церковних цінностей висловила парафіяльна рада Миколаївської церкви міста (район вокзалу). У відповідь був заарештований священник церкви Йосиф Калина – нібито за відмову віддати комісії срібну чашу та дарохоронницю, які пізніше були виявлені на його квартирі. Також за приховування церковного майна від вилучення були заарештовані  настоятель Покровського собору Петро Красовський та благочинного отця Георгія Травлєєв.

По-іншому намагалися зберегти церковне майно парафіяни Пилипівської церкви Запоріжжя (район сучасного 2-го корпусу «Машинки». Вони  пропонували комісії інші срібні речі – зібрані громадою. Не допомогло!

1927

Дмитро Яворницький

27 березня 1927 року. Вже майже два тижні, як почалися роботи на Дніпробуді. І лише зараз призначають керівника «постійного археологічного нагляду та археологічних розкопок на території Дніпровського Будівництва». Їм становиться видатний історик — директор Катеринославського краєвого музею Дмитро Яворницький».  З аргументацією такого вибору у 1927 році не посперечаєшся  – призначений, «як найкращий знавець археології та історії Запорожжя».

Попри всі перепони Дніпробудівська археологічна експедиція провела величезну роботу. Зона її діяльності  – будмайданчики Дніпрогесу та запорізького промвузла, території Надпорожжя, які потрапили до зони затоплення. «Високі темпи будівництва вимагали прискорення археологічних  досліджень території Дніпробуду, тому робочий день тривав понад 16 годин. Попри труднощі, експедиція не мала собі рівних за масштабами робіт і науковими досягненнями», – пише про Дніпробудівську експедицію Енциклопедія сучасної України. Лише серед  її знахідок – понад 100 тисяч рідкісних артефактів!

1932

«Гребля завершена!»

Першим роком масового бетонування греблі Дніпрогесу був 1929-й. Роботи почалися наприкінці липня того року. А фінішували менш ніж за три роки – 23 березня 1932 року. Саме в цей день, о 17:00, у гребінку  греблі Дніпрогесу був вмурований останній кубометр бетону. Останній цебер мурували кращі бетонники Дніпробуду – бригади Ткаченко, Ільгова, Макаренка, Романько. Усього в греблю  Дніпрогесу було покладено майже  705 000 кубометрів  бетону!

1958

Бульвар Вінтера

27 березня 1958 року  на мапу Запоріжжя повертається одна з колишніх назв.  В цей день міськвиконком приймає рішення перейменувати бульвар Набережний на  бульвар Вінтера –  «з метою увіковічення пам’яті академіка Олександра Вінтера».

Ім’я начальника Дніпробуду цей бульвар вже носив – ще з другої половини 1930-х років. Але в 1957 році у СРСР вийшла  постанова  про заборону надавати вулицям і населеним пунктам назви на честь ще живих діячів. Тому бульвару повернули одну з історичних назв – Набережний. Але в березні  1958 року Олександр Вінтер помер і ніяких перешкод для існування урбаноніма   з його ім’ям вже не було.

Саме на майбутньому ще бульварі  Вінтера у часи Дніпробуду Олександр Васильович  і жив, і працював – тут розташовувалася головна будівля Дніпровського будівництва. Про цю будівлю на розі Вінтера та Гребельної докладно розповідаю ось тут – Вінтера, 10. Рекомендую!

1985

Вулиця Костянтина Великого

28 березня 1985 року міськвиконком перейменовує вулицю Привокзальну. Вона отримує назву на честь Костянтина Великого – нашого  земляка, Героя Радянського Союзу.

У 1943 році Великий відзначився у боях за острів Хортицю та на Розумівському плацдармі. Загинув 26 листопада 1943 року у районі села Розумівка. На той час Великому було лише 20 років. Похований у братському поховані у селі Розумівка.

До речі,  вулиця отримала ім’я Костянтина Великого невипадково. Герой встиг попрацювати в локомотивному депо станції «Запоріжжя-II»

1994

Вибори до Верховної ради

27 березня запоріжці обирають народних депутатів.  Із парламентаріїв попереднього скликання повторно до Верховної ради потрапляє лише Сергій Соболів. Він перемагає  у окрузі в межах Бабурки.

Серед інших обранців – відразу декілька комуністів. Перегони у Жовтневому районі виграв Юрій Сизенко –  електрослюсар та голова профкому  ЗЕРЗ. З цього моменту активного члена КПУ більше нічого не буде пов’язувати з електровозами і майже нічого із Запоріжжям  – він ще двічі буде обиратися нардепом, очолить київський міськком компартії й навіть встигне попрацювати заступником міністра.

Виборці Комунарського району віддають перевагу робітнику ЗАЗа Сергію Кузьменку . Він – ще члену компартії, пізніше  очолить обком Соціалістичної партії. За комуніста проголосувала і більшість виборців Орджонікідзевського району. Тут перемагає Віктор Понеділко – доцент кафедри українознавства Запорізького технічного університету.

Шевченківський район делегував до Ради двох  обранців. Обидва – «моторівці»: начальник бюро громадського харчування підприємства Микола Таран та інженер-технолог Федір Судніцин. Заводський район делегував до парламенту колишнього секретаря обкому КПУ – начальник одного з цехів «Запоріжсталі» Леоніда Анісімова.

А з перемоги на окрузі Ленінського району у 1994 році стартувала політична кар’єра Олександри Кужель – офіційно  безпартійна гендиректор СП «Незалежність» колись була відома і своєю комсомольською діяльністю.

1997

Будинок, де жив Магар

28 березня 1997 року  Запоріжжі відкривають нову меморіальну дошку. Вона встановлена на будинку з адресою Дзержинська, 67(зараз – Олександрівська). Саме тут  з 1958 по 1965 роки жив Володимир Магар – видатний режисер та актор, багаторічний керівник Театру Щорса (зараз – Магара),  народний артист України та СРСР.

Автор меморіальної дошки Володимиру Магару – скульптор Олексій Башкатов.

До речі, у 1997 році будуть виготовлені ще три «башкатовські» меморіальні дошки , що присвятять відомим акторам Запорізького обласного музикально-драматичного театру. Дві з них відкриють на фасаді будинку №32-А на вулиці Горького (зараз – Поштова). Тут жили народні артисти України Аркадій Трощановський та Анастасія Морозова. Ще одну пам’ятну дошку відкриють на будинку №8-А на вулиці Український. Тут жив народний артист України Костянтин Параконьєв.

2000

Спартак Маковський

27 березня 2000 року у Запоріжжі помирає Спартак Маковський – льотчик, фронтовик, Герой Радянського Союзу. Спартак Йосифович народився 1920 року. Закінчив запорізьку школу №46 та одне з ремісничих училищ міста, працював електромонтером на «Запоріжсталі». У 1937 році став курсантом школи льотчиків.

Під час Другої світової війни  Спартак Маковський здійснив 218 бойових вильотів, провів 79 повітряних боїв – в них збив  30 літаків особисто та 7 літаків  у групі. Звання Героя Радянського Союзу присвоєно Маковському у січні 1944 року – за героїчний порятунок молодшого лейтенанта Віктора Кузнєцова.  Спартак Йосифович здійснив посадку на ворожій території та вивіз звідти в одномісному літаку свого бойового товариша, літак якого перед цим був збитий.

Такими були події 27 та 28 березня в історії Запоріжжя. Не перемикайтесь, далі буде! Дякую за ваші коментарі, відгуки та донати. Вони надають сил!

Друзі, тимчасово, до Перемоги, змінив професію – замість екскурсовода став добровольцем. Тому поки що на жаль не можу проводити екскурсії. Але продовжую вам про нього розповідати в інтернеті. У мене та у Запоріжжя ще стільки цікавого – розповідати й розповідати. Тож не зупиняюсь – попри всі негаразди та завдяки вашій підтримці. Щиро дякую всім, хто підтримує!
Карта: 4149 6293 3142 8607 (Приват, Вертепний Р.В.).
PayPal: retrozp@gmail.com.

 © Роман Акбаш, akbash.zp.ua, 20 березня 2023. Текст статті та фотоматеріали до неї поширюється за ліцензією «Creative Commons із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» та з обов’язковим активним гіперпосиланням на цю вебсторінку. Будь-яке використання без вищезазначених умов забороняється. Дякую за розуміння!