dk_zalk

1 листопада в історії Запоріжжя – насичений подіями день, про який далі в нашому традиційному огляді

1880

Зміна міського голови

1 листопада 1880 року йде з посади міського голови Олександрівська Микола Демочані. У 1874 році він став першою людиною, яку обрали на цю посаду.  Ймовірно, він навіть був самим молодим керманичем міста за всю його історію. На момент обрання Демочані було лише  33 роки. Якими були його шість років при міській владі? Цитуємо історика і знавця історії Олександрвська Валерія Стойчева: «Микола Миколайович Демочані з перших днів своєї роботи почав активно впорядковувати місто. При ньому було збудовано два нові мости через річки Мокра Московка та Крива, почалося замощення міських вулиць та обладнання мостових. При Демочані було розпочато будівництво будівлі для приміщення Міської думи та  міщанської Управи… Він був креслярем, сам зробив проект будівлі міської управи та будинку міського училища на. Завдяки лише цьому місто зекономило 1800 рублів».

Подейкують, що Демочані був змушений покинути посаду голови. Мовляв, йому не пробачили, що у 1879 році у Олександрівську група терористів-народовольців ледве не підірвала царский потяг – разом з імператором.

Але, наприклад, Валерій  Стойчев стверджує що Демочані  змусили переїхати до Києва сімейні обставини. До речі, у столиці Микола Миколаївич жив на вулиці… Олександрівський – ось таке співпадіння. Та й ще можна сказати, що продовжував свою  політичну кар’єру – був і депутатом міської думи Києва, і навіть її секретарем.

А змінив Демочані у міського керма його заступник –  депутат міської думи та член міської управи Віктор Ляшенко. Він один рік – до чергових виборів – виконував обов’язки олександрівського голови.

1952

ПК імені Кірова

 1 листопада 1952 року відкривається палац культури імені Кірова – майбутній ПК ЗАЛК.  «Він відкритий до 35-ї річниці Жовтня», – повідомляє тодішня місцева преса. І додає – палац обладнаний глядацьким залом на 700 місць, численними кабінетами для гуртків і навіть спортзалом та… більярдом! «Батько» будівлі – архітектор Костянтин Барташевич, який відомий саме як  розробник типових проектів  закладів культури. Так-так, наш неокласичний палац побудований за типовим, з деякими змінами, проектом. Подібних – кілька десятків по всій території колишнього СРСР. Але ж – танцювальний вечір у стрічці «Весна на Зарічній  вулиці» знімали тільки тут. Правда, у цьому фільмі ПК імені Кірова виконував роль Палацу культури Металургів.

1974

Дніпрогес-2

У листопаді 1974 року на фінішну пряму виходить будівництво Дніпрогес-2. У перший день місяця  котлован-будмайданчик нової електростанції заповнюється водою. Ще через 12 днів буде встановлено перший трансформатор, а ще через тиждень – перший гідроагрегат!

Початок 1970-х. Той самий котлован-будмайданчик

1982

Брати Гноєви

1 жовтня 1982 року працівники «Запоріжсталі» – два брати Гноєви – здійснюють розбійний напад на касу колгоспу «Зірка» у Токмацькому районі Запорізької області. При цьому вбивають охоронця та забирають його автомат. Ним вони скористуються вже в січні наступного року-  у Запорізкому районі вб`ють власника автомобіля. Вбивці будуть затримані, суд над ними відбудеться в липні 1983 року у ДК Дробязко. Вирок – розстріл. Як напише преса:  «Запорожці, які були присутні на засіданні суду, зустріли вирок зі схваленням»

1990

Купони

У 1990 році майже по всьому Союзу купити що-небудь  магазинах можна лише при пред’явленні паспорта з місцевою пропискою. В Україні йдуть  далі – з 1 листопада  вводять до обігу своєрідну, паралельну тодішнім рублям, республіканську валюту.  Це так звані «карти споживача», або, у народі, просто «купони». Для покупки у магазинах тепер  обов’язково треба мати й їх. 

Це досить незручно! По-перше, карти споживачів  – чималенькі такі бланки-«простирадла». Їх так просто в  гаманець не складеш! По-друге, продавцям тепер ще треба мати та вправно працювати ножицями.  Бо в магазині до кожного рубля покупці повинні додавати купон відповідного номіналу. А його з того «простирадла» – споживчої картки – треба акуратно вирізати. Зрозуміло, що  від цього і без того негуманні тоді черги швидше рухатися не стали – дуже навіть навпаки!

До речі, рішення про введення купонів було прийнято лише за декілька днів до 1 листопада. І тому рідне Запоріжжя  не встигає за всіма іншими областями.  «Підготуватися до 1 листопада технічно дуже складно, якщо не сказати більше – неможливо», – заявляє тоді голова правління облспоживспілки Олександр Пеклушенко. Так що ходити з купонами до магазину запорожці починають пізніше призначеного терміну: з 5 листопада – у промтоварні, з 12-го – у продуктові. До речі, в перші дні листопада  «українську валюту» легко можна отримати  хіба що на толкучці на вулиці Анголенка. За купон номіналом в 1 рубль «міняли» просять відразу три рублі!

Одноразові купони  друкували в Україні до грудня 1991 року, в січні 92-го їх змінили вже багаторазові – так звані «купоно-карбованці».

2004

«Шабаш» на Першотравневому

У ніч на 1 листопада від рук вандалів постраждали 13 могил на Першотравневому кладовищі, були зруйновані декілька пам’ятників. Дирекція цвинтаря висловила думку, що до погрому “приклала руку” секта сатаністів. Бо то ж був Хєлловін! До речі, це не перший випадок нічного «шабашу» на Першотравневому. Наприклад, у травні того ж 2004 року тут здійснили наругу над майже сотнею могил, розбили 76 пам’ятників.  За інформацією начальника Комунарського РВВС міста Володимира Савчука, тоді «сатаністами» виявилися 24-річний хлопець і дві стдентки – 23-х та 20-ти років. «Відзначаючи день народження однієї з дівчат, молодики випили на трьох літр горілки та завершили святкування п’яним шабашем на цвинтарі», – повідомляла преса.

…І про тролейбуси

Ну й так сталося, що вже в цьому столітті 1 листопада був жнем багатим на тролейбусні події. 2011 року  у перший день листопаду почав працювати новий маршрут № 23 «Площа Леніна — 4-й Південний мікрорайон». Виявився дуже тимчасовим – вже 1 грудня 2011 року маршрут скасували. «Через його неефективність», – пояснювала міська влада. Мабуть, без «неефективності» не обішлося і 2017 року – коли 1 листопада змінилися вартість проїзду у міському електротранспорті. З 2 гривень вона піднялася до 3-х. А рівнеснько через рік сягнула вже 4-х гривень!

Головне фото: неперевершений запорізький фотомитець Сергій Лавров.


Друзі, сподіваюсь що і ця мандрівка у часі вам сподобалась і буде корисною. Якщо є бажання та змога подякувати чи підримати, то буду щиро вам вдячний!

Карта: 4149 6293 3142 8607 (Приват, Вертепний Р.В.).

PayPal: retrozp@gmail.com.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *