29 жовтня в історії Запоріжжя: Юпко, «Фантомас» та ботанічний сад

29 жовтня в історії Запоріжжя – народився багаторічний директор “Запоріжсталі” та помер видатний олександрівський викладач, Жаботинський повернувся з золотом Олімпіади, відкрили пам’ятник та дитячий ботанічний сад.

1911

Лев Юпко

День народження Лева Юпка  – героя Соцпраці, заслуженого металурга України,  багаторічного керівника заводу «Запоріжсталь». Юпко був «запоріжсталівцем» з 1949 року. Спочатку працював головним інженером комбінату – запускав після війни домни № 1 и № 2.  1956 році Лев Юпко був призначений на посаду директора «Запоріжсталі».  Він очолював комбінат до 1982 року.  З життя Юпко пішов 10 січня 1993 року. Похований на Капустяному цвинтарі. У 1997 на будинку , де проживав Лев Дмитрович, встановлено гранітну меморіальну дошку з горельєфним портретом Юпка, символічним зображенням ковша і доменної печі та меморіальним написом (адреса: Соборний,232).

1935

Смерть Магалевського

У Львові помер 59-річний Юрій Магалевський – художник, учень Іллі Рєпіна, викладач  малювання в комерційному училищі Олександрівська (Запоріжжя). Закінчив у нашому місті реальну школу,  викладав, після подій 1917 року – активний учасник українського національного відродження в Олександрівську та взагалі на Катеринославщині, член «Просвіти»,  учасник військових подій Української національної революції 1917–1921 року.  Очолював комісаріат освіти Олександрівська та Українську повітову раду.

Наприкінці 1918 року, після перемоги Директорії, Юрій Магалевський  став катеринославським губернським комісаром.  1920 році перебував при штабі Армії УНР як військовий художник. Згодом емігрує з України .

У 1922 році  переїздить до Львову. Був головою Українського товариства допомоги емігрантам із України. Автор розпису каплиці Львівської Духовної Академії та ряду церков Львівщини, ілюстрацій до книжок «Українські народні казки», «Ярина» та інших  українського видавництва (Катеринослав – Кам’янець – Лейпциг – Відень), портретів низки діячів української національної революції. Похований на Личаківському цвинтарі.  У радянський  час значну частину творчого доробку Магалевського знищено у музейних фондах. Деякі полотна зберігаються у Національному музеї у Львові, у історичному музеї імені Яворницького у Дніпрі.

1958

Дитячий ботанічний сад

29 жовтня 1958 року – день народження Запорізького дитячого ботанічного саду. У цей день сад був закладений. Рішення місквиконкому про його  створення  за проектом інженера «Зеленбуду» Юрія Гайдара було прийнято  18 березня 1958 року Директором новоствореної установи став Балюта Володимир Андрійович. А ось 29 жовтня на пустирі та  звалищі на територіїї майбутнього Шевченківського району школяри міста  разом з колективом ботанічного саду розчистили завали і посадили перші дерева та кущі, розбили квітники. З того часу з року в рік кількість дерев та кущів збільшувалась і нині сад квітує на площі 14,6 га.

1964

Повернення Жаботинського з Олімпіади

29 жовтня 1964 року запоріжці зустрічали з квітами в аеропорті Леоніда Жаботинського. Важкоатлет повернувся в Запоріжжя  після перемоги на олімпіаді в Токіо. Там він встановив світовий рекорд – підняв вагу 217,5 кг. А в Запоріжжі чемпіон взяв на руки маленького сина Руслана і сказав зустрічаючим: «Я щасливий, що повернувся до свого міста переможцем!».

1968

«Фантомас»

29 жовтня 1968  року в Запоріжжі з’явився ще один символ. Здавалося, що вічний. Але ні – виявився тимчасовим! В цей день  біля дамби імені Ленінського комсомолу та  якраз напередодні Дня  комсомолу урочисто відкривають новий пам’ятник. На честь кого чи чого? Звісно, ​​комсомолу та комсомольців! Він носить ім’я “Героїчна молодість”. Але в народі його наполегливо будуть називати по-іншому – “Тривожною молодістю”. Хоча це в кращому випадку. Будуть ще й прізвиська – “Фантомас”, “Нюхач”, “Колобок”…

Батьком пам’ятника став відомий запорізький скульптор Микола Соболь. До свого 50-річчя велетенська голова у будьонівці не дожила – 2016 року потрапила під декомунізацію та була демонтована.

Багато запорожців у дитинстві трохи боялися цього “комсомольця” із суворим обличчям. А водії багато років, “на повному серйозі”, розповідали байку про те, що в лютих очах “орлятка” вмонтовано камери, які фіксують перевищення швидкості. До речі, місце, яке свердлить поглядом «Фантомас» дійсно  вважається одним із найаварійніших на запорізьких дорогах.