18 жовтня 1955 року було завершено монтаж першої турбіни Каховської ГЕС імені П.С. Непорожнього. Про це cьогодні пише офіційна сторінка національного заповідника «Хортиця»

18 жовтня  вважається днем народження Каховської ГЕС. В результаті її будівництва було отримано джерело електроенергії та води для Криму (Північнокримський канал), а також системи зрошувальних каналів для Херсонщини. Але чергове «комуністичне будівництво» знищило величезний пласт української історії та унікальний природний комплекс. Внаслідок утворення Каховського водосховища зникли легендарні Дніпровські плавні, згадувана батьком історії Геродотом Гілея або серце козацьких земель – Великий Луг Запорозький.

Дуже швидко місцеві мешканці стали називати Каховське море «каховським горем», а у побут увійшла фраза «Наше нове море – наше нове горе». І це не дивно, адже сотні років основна частина затоплених земель годувала та захищала населення цього краю.  Під водою зникли цілі селища, щедрі поля, пасовища та гектари лісів.

Бездумне втручання людини ліквідувало природний регулятор клімату, неоціненний резервуар біорізноманіття та природних ресурсів. Майже зникли цінні види риб (у тому числі осетрові), для яких озера і протоки Лугу слугували ідеальним нерестилищем, птахи втратили свої місця гніздування (вони ще декілька років прилітали до місць розташування своїх знищених  гніздівель).

Кожного року водосховище підмиває декілька метрів берегової смуги, збільшується кількість мулу, стояча вода не збагачується киснем, вона цвіте та акумулює шкідливі викиди. Каскад ГЕСів на Дніпрі перетворив річку на техногенну структуру, каскад гігантських ставків.

А ще 300 років тому козаки казали: «Великий Луг – Батько, Січ – Мати». Всі Запорозькі Січі знаходились або на території Лугу, або ж поряд із ним. У XV-XVI століттях плавні Дніпра стали тим місцем, навколо якого почали утворюватися перші козацькі поселення. Згодом вони перетворилися у величезний суспільно-політичний центр, що творив історію та формував світогляд.

Але знищення української історії було звичною справою для московсько-російської держави. Спочатку була фізично знищена остання Запорозька Січ у 1775 році, а потім і місця розташування майже всіх Січей. Комуністи добре розуміли, що знищивши коріння народу з нього можна ліпити що завгодно. Тож будівництвом Каховської ГЕС радянська влада досягла одразу двох цілей – отримала матеріальні ресурси та поховала під водою частину козацької історії, яка є одним із найважливіших чинників самоідентифікації українців.

Тому вкрай необхідно зберегти залишки Великого Лугу, частина з яких знаходиться на півдні острова Хортиця, а також місця тих Січей, які не опинились під водами водосховища, зокрема, острів Байда та залишки Кам’янської Січі в Херсонській області, що входить до Національного заповідника «Хортиця».

Що ж стосується гідроелектростанцій, то з розвитком людства та збільшенням впливу альтернативних джерел енергії греблі потрібно буде прибирати. Річки – це артерії землі, рух води ними має бути вільним, пише національний заповідник “Хортиця” своєму акаунті на Фейсбуці.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *